Зіркові Звірята. Книга 5. Вартові Планети Мрій.

Коли Всесвіт втрачає мрії, прокидаються ті, хто народжений їх берегти. І Зіркові звірята вирушають у найважливішу подорож — туди, де починаються всі дива...

Ця історія — не лише для дітей.
Вона для всіх, хто колись мріяв стати космонавтом, чарівником чи винахідником…
А потім загубив свою мрію десь між дорослими справами.
Але мрії не зникають — вони просто засинають, чекаючи, коли їх розбудять.
І сьогодні ми вирушаємо в подорож, щоб довести:
навіть одна маленька мрія може освітити цілий Всесвіт.

МІСІЯ "СИРНА КОМЕТА"

Єнот Крутик летів крізь космос назустріч Сирній Кометі, що все швидше наближалася до Землі.

— База! База! Як мене чуєте? Це капітан Зіркохвіст, агент Крутик-3000! Підтверджую: Сирна Комета наближається до Землі! Якщо вона впаде — залишаться лише миші, які обожнюють сир! А я не можу цього допустити! — вигукнув єнотик Крутик, просячи Зіркову команду про допомогу.

Але браслет-комунікатор мовчав. Сміливий єнот вирішив рятувати світ самотужки.

— Я зупиню цю комету! Навіть якщо доведеться… її з’їсти! — промовив Крутик.

Та раптом над вухом почувся знайомий голос:

— Крутику! Прокидайся! Знову рятуєш світ від Сирної Комети.

Це був Пружинка — довговухий винахідник, який завжди носив із собою гайковий ключ та ложку від морквяного супу.

— А як же зіткнення із Сирною Кометою?.. — пробурмотів Крутик, відкриваючи одне око.

— Зіткнення відміняється, але сніданок — за розкладом! На тебе чекає космокотлета, — засміявся Пружинка.

— О, космокотлети я люблю! Особливо з галактичною картоплею, — потягнувся Крутик, вибираючись з-під ковдри, що підозріло нагадувала плащ супергероя.

Пружинка хитро примружився:
— Ну що, знову снилося, що ти — Капітан Зіркохвіст і рятуєш планету?

— Звісно! — зітхнув єнот. — Я не можу просто сидіти, коли світу загрожує небезпека!

— Але я зрозумів: навіть найсміливіший герой не впорається без команди. Без друзів рятувати планету важко, — серйозно відповів єнотик.

— Знаєш, бути героєм — це не завжди битися з равликами на Марсі чи зупиняти комети, — усміхнувся Пружинка. — Іноді герой — це той, хто просто робить добрі справи. Наприклад, допомагає другові полагодити морквовитискач або може заправити зореліт охолоджувальною рідиною. Зоріна обожнює такий коктейль!

— Космоп’ять, друзі! — раптом озвалася Зоріна, вмикаючись із режиму енергозбереження. — Хто там згадував про коктейль з охолоджувальної рідини? Я б не відмовилася від ковтка чогось свіженького. І ще трішки мастила — для гарного настрою!

ТАЄМНИЧЕ ПОСЛАННЯ  

— Космопам’ять, Зоріно! — вигукнули друзі. — Які плани на сьогодні? Чи потрібна світу наша допомога?

— Так, Зіркова командо, — промовила Зоріна серйозним тоном. — У найближчі дні ми вирушаємо у міжзоряну експедицію до Планети Зіркової Місії. Там зберуться всі найкращі рятівники Всесвіту.

— Невже існують інші зіркові рятівники, як ми? — здивувався Крутик.

Сяйвік, місячний джмелик, радісно задзижчав і зробив грайливе коло у повітрі.

— Авжеж! — гордо відповіла Зоріна. — Ми — частина Міжгалактичної коаліції рятівників. Але, здається, політ доведеться відкласти...

Тривожне «піу-піу-піу!» пролунало з панелі.

— Перехоплюю сигнал із глибокого космосу! Координати — Планета Мрій! — схвильовано промовила Зоріна. 

На головному екрані з’явилася мерехтлива голограма: барвиста планета, огорнута тінню. Почулося шипіння, тріск — і раптом голос, тоненький, трохи наляканий, але рішучий:

— «Як мене чутно?.. Це мій останній шанс врятувати планету Мрій... Тіні підібралися дуже близько… Усі мешканці Мрієли зникли… Потрібна допомога… інакше всі дитячі мрії зникнуть назавжди!»

Зображення було розмите, але вони побачили лисичку у скафандрі. Її очі світилися відвагою, а позаду виднівся шпиль високої вежі.
— «Я у бібліотеці Вежі Світочів. Шукаю спосіб перемогти Тінемара. Допоможіть, Зіркова командо!.. Як мене чуєте?..» 

І — зв’язок обірвався.

— Оце так! — вигукнув Крутик. — Планета, де живуть усі мрії дітей! Якщо вона зникне, ніхто більше не зможе мріяти!

— Отже, ми не маємо вибору, — сказав Пружинка, застібаючи свій комбінезон. — Пора на старт!

Сяйвік радісно загудів. Корабель Зорекріл блиснув вогнями й піднявся над лісом.