Пригоди привида

   Мар‘ян прокинувся голяка на вологій траві. Хлопець не розумів, що відбувається і чому він все ще живий. Живий? Та бути такого не може! Він точно пам’ятав, що останні кілька днів свого «не життя» був привидом. Ширяв собі, прозорий, будинком однієї вже знайомої відьми і намагався пристосуватись до думки, що життя закінчилось і ніколи його обличчя не торкнуться теплі промені сонечка, не відчує він смак поцілунку, не знатиме радощів батьківства. 

Хлопець зойкнув від несподіванки, бо його за зад досить боляче вкусила якась комаха. Зойкув і засміявся, підіймаючись на ноги, навіть такі відчуття - чудові, бо вони є. Як же добре усвідомлювати своє тіло! Це точно його тіло: тонкі довгі пальці, худі, жилаві ноги, помацав обличчя, теж наче все на місці, але як таке можливо? Позаду пролунав жіночий сміх.

- Чудовий краєвид, але одяг все таки не завадить.

Мар‘ян повернувся і побачив у широкому промені світла жінку, дуже вродливу, дуже небезпечну. Від неї самої  віяло холодом, а темні очі палали якимось потойбічним вогнем.

- Мене звуть Морана, це я повернула тебе до життя. Мій подарунок, за хоробрість, - вона підійшла до хлопця і провела рукою по його оголених грудях, - завжди любила хоробрих, а ти ще й гарненький.

   На тому місці де богиня, а це була саме богиня, провела рукою з‘явилась невеличка підвіска у вигляді сніжинки на простому чорному мотузку.

- Це ще один мій подарунок, ти пожертвував своєю душею, щоб провести сотні душ за межу і я тобі дуже вдячна. Я повертаю тобі життя, а також трошки смерті... Якщо ти захочеш знову стати привидом, подумки поверни сніжинку другим боком, так само зробиш, коли забажаєш повернути все назад. А зараз одягайся, навряд чи такий невимушений образ підійде для весілля.   

***

 Санна розуміла, що це весілля, влаштоване дядьком, просто дурня собача. Вона змушена підкорятись йому до свого сімнадцятиліття, інакше не отримає спадок від родини, в вона його заслужила потом і кров’ю! Дурні закони племені перевертнів! Батьки померли дуже давно, їй ще не було і чотирьох рочків, коли їх життя забрала проклята лихоманка, дівчинці вдалось вижити, але дядько всіма способами намагався звести її в могилу, аби отримати статки батьків. Чому просто не вбив? Тому, що сімейні чари не давали змоги шкодити членам родини, можливо вона і сама б його на той світ відправила, якби не це. Дядько відіслав її вчитись до шеннів (найманих вбивць), коли їй виповнилося сім і з того часу вона вчилась битись, вбивати, шпигувати і навіть зваблювати. В Санни була лише одна подруга, але її також не стало під час одного таємного і небезпечного доручення, тому що таке любов чи кохання дівчина могла знати лише теоретично. Зате небезпечних доручень Санна мала прірву, серед старших шеннів уже ставки робили яке ж завдання від дядечка таки її вколошкає, та дівчина виживала. Чи то боги її люблять, чи вона стала така сильна і досвідчена, неясно. Нещодавно дядько відправив її на службу до загону винищувачів почвар. Некеровані монстри проривали простір Чар Світу і знищували все без розбору. Але і там племінниця примудрилась вижити і навіть пережити навалу монстрів з перемогою. Останнім його вибриком було це весілля, відмовитись вона не могла, але хто казав, що Санна буде слухняною нареченою? Так вона думала, до того моменту як на неї наділи браслети, що блокують чари метаморфа, здатність набувати форм будь-якої істоти, за бажанням дівчини. Про нареченого Санни, Ведмедя-перевертеня, ходили досить таки лячні чутки, що він божевільний і якщо потрапити йому під гарячу руку, можна й до предків відправитись. І ось вони стоять один навпроти одного, їх руки переплітає червона стрічка, а служитель храму проголошує їх чоловіком та дружиною. Карі очі чоловіка сповнені злобою, здається він ледь тримається, щоб не роздерти Санну прямісінько на місці. Це ж треба було так вляпатися, її дядько вже мабуть лапки потирає від задоволення, вважаючи що справу зроблено. Але хто казав, що вона дасть себе скривдити, можливо Санна останнім часом і покладалась аж занадто на свої чари, але все ж таки мала чималий досвід рукопашного бою і низку бойового досвіду за плечима. Дівчина розуміла, що пережити пів року до повноліття буде складно, але здаватись не збиралась.

   Від думок про несправедливу долю її відволік сміх серед гостів, він був такий приємний для її вух, що вона навіть сама собі здивувалась. Сміявся молодий хлопець із чаркою в руці, його оточувала група молоденьких дівчат, які мало зі спідниць не вистрибували, щоб звернути на себе його увагу. Дивно, Санна точно раніше його ніколи не бачила, а така поведінка не дуже характерна для дівчат-перевертнів, хто ж він такий? Щойно їх погляди зустрілись хлопець замовк і почав безсоромно роздивлятись новозпечену дружину ведмедя з ніг до голови. О ні, він що дурний? Хіба ж так можна поруч із божевільними ведмедем. Санна почула гарчання, а наступної миті її чоловік уже сидів верхи на незнайомцеві, занісши над його шиєю гострі пазурі.

- Любий! Прошу, це ж лише людина, він не розуміє наших інстинктів, -  Санна вчепилась чоловікові в передпліччя, намагаючись зсунути його хоча б на міліметр, але марно - сильний зараза. Втім він зупинився і нервово оглядаючи принишклих в залі гостей, гаркнув дружині слідувати за ним.

- Розважайтесь, нам з Санною пора усамітнитися.

  Натовп зхвально закричав і продовжив бенкетувати одразу забуваючи про подружжя. Забули всі окрім Мар‘яна, котрий повільно зводився на ноги, тамуючи шалений ритм серця. Він точно знав наречену, вже дружину, ведмедя, пам‘ятав її величезні фіалкові очі, її стрімкі рухи під час битви з почварами, він був там, але його ніхто окрім відьми не бачив. Не бачила й вона, а тут помітила незнайомця і врятувала. Дивне відчуття оволоділо хлопцем, за життя, до того як він став привидом, жіноча увага буда для нього чимось буденним, ні, він не був красенем, скоріше милим, так йому казала одна фейрі. Але зараз, серед натовпу красунь, йому хотілось бігти вслід за чужою дружиною. Чому він тут? Не могла ж богиня відправити його суди просто так. Мар‘ян вирішив довіритись інтуїції і пішов за подружжям, опинившись подалі від небажаних очей, подумки перевернув  сніжинку і розчинився в повітрі, обертаючись безтілесним духом. І чим далі він йшов вглиб будівлі, тим ясніше відчував іншого привида. Очам відкрилась огидна картина - посеред кімнати, на постаменті височіла скляна труна, в якій лежала чарівна блондинка, можливо мертва, а може й ні. Ведмідь всією масою притуляв тіло дружини до скляної поверхні обличиям, гарчав їй на вухо, і здається був дуже близький до згвалтування.