Частина 2. Кінець другого оповідання.

Наступним кроком була розмова з бібліотекаркою Євгенією Шаповаловою. Вона була невеликою жінкою в окулярах, що сиділа за стійкою в тиші бібліотеки, оточена тисячами томів.

— Пані Шаповалова, ви бачили професора Гончарова вчора? — запитав Адам.

— Так, бачила, — відповіла вона, її голос був тихим, але чітким. — Він приходив увечері, як завжди, щоб повернути кілька книг. І… він був не один.

Адам та Оріховський обмінялися поглядами. — Хто був з ним?

— Це був чоловік, якого я раніше не бачила. Високий, одягнений у дороге пальто, з обличчям, що здавалося дуже суворим. Вони довго про щось розмовляли біля виходу. Професор виглядав… схвильованим. А потім той чоловік передав йому конверт.

— Конверт! — вигукнув Адам. — Такий, як на столі професора?

— Так, саме такий, — підтвердила Євгенія. — На ньому була адреса професора, але написана не його почерком.

— Ви можете описати цього чоловіка? — попросив Адам.

— Він був високим, років сорока п’яти, з темним волоссям. На обличчі у нього був шрам над правою бровою, — точно відповіла Євгенія. — Він здавався дуже впевненим і дещо… загрозливим.

Ці свідчення почали складати цілісну картину. Зникнення вже можна з упевненістю сказати не було втечею. Це було викрадення. Людина, яку описала Євгенія, передала професорові конверт, можливо, з погрозами, або ж з інструкціями.

Пристав Оріховський повернувся з-під вікна професорського кабінету. — Пане Потоцький, ви мали рацію. Під вікном є сліди. Відбитки чобіт, що здаються свіжими. І… невеликий шматочок нитки, зачеплений за гілку куща.

Адам взяв нитку. Вона була темно-синього кольору, дуже тонкої роботи, схожа на нитки, що використовують у дорогих костюмах.

— Отже, хтось стояв під вікном, — промовив Адам. — А штори були зсунуті, щоб він міг бачити, що відбувається всередині. Або ж, професор подавав йому сигнал.

— Але як професор зник з кабінету, замкненого зсередини? — замислився Оріховський. — Ми ж вибили двері!

— Можливо, професор сам впустив його, — припустив Адам. — Під тиском. Або ж… він мав спільника, який замкнув двері вже після того, як професора вивели. Але це суперечить нашим доказам. Що, якщо професор сам замкнув двері зсередини, а потім вийшов іншим шляхом?

Адам знову уважно оглянув кабінет. Скрізь були книги, прилади. Але ніде не було ознак боротьби. Все було на своїх місцях, крім вирваних аркушів рукопису.

— Подумайте, пане приставе, — сказав Адам. — Якщо вікно було замкнене зсередини, і двері також, але професор зник, то є лише два варіанти. Або він сам відкрив двері своїм викрадачам, а ті потім інсценували замкнення, або… є інший вихід, про який ми не знаємо.

Раптом погляд Адама впав на старовинну книжкову шафу, що стояла біля дальньої стіни. Вона була високою і масивною, заповненою томами. Він обережно відсунув її. За шафою виявився невеликий, ледь помітний отвір, що вів до вентиляційної шахти, достатньо великої, щоб через неї могла пролізти людина.

— Ось як він зник, — Адам вказав на отвір. — Його змусили пройти через цей хід. Кабінет замкнули зсередини, щоб відтягнути час і ввести поліцію в оману. А штори були відсунуті, щоб подати знак викрадачам.

Оріховський був вражений. — Отже, це було викрадення! І хтось мав доступ до цих таємних ходів.

— І знав про відкриття професора, — додав Адам. — І, ймовірно, мав фінансові інтереси, що були під загрозою.

Вони негайно розпочали пошуки за вказаною вентиляційною шахтою. Вона вела до покинутого підвалу сусідньої будівлі, що належала університету. Там, у темряві, вони знайшли сліди.

— Нитка… — промовив Адам, розглядаючи кілька таких самих темно-синіх ниток, що зачепилися за уламки цегли. — Від дорогого пальта.

Вони також знайшли обірваний шматок паперу. Це був фрагмент однієї зі сторінок, вирваних з рукопису професора. На ньому була формула, що стосувалася якогось енергетичного пристрою.

— Отже, викрадачі забрали частину рукопису, — зробив висновок Оріховський. — Щоб ніхто не міг завершити його роботу.

Адам згадав слова Гната про пана Вербицького. Він негайно наказав Оріховському перевірити зв'язки цього промисловця. Виявилося, що Вербицький нещодавно інвестував значні кошти у новий, але сумнівний, з погляду професора Гончарова, енергетичний проєкт. Відкриття Гончарова могло б знецінити його інвестиції.