Глава 1

В одному зоопарку жила чудова родина пінгвінів: тато та мама, які доглядали за маленьким яйцем. Невдовзі з яйця мало вилупитися чарівне пінгвіненя, а тут ще матуся-пінгвін захворіла. Лікарі прийшли до їхньої клітки в зоопарку й кудись забрали матусю. Залишився пінгвін-татусь сам доглядати яйце. Дивився він за ще не народженим дитинчам вкрай уважно, ні на крок від яйца не відходив. Дуже хвилювався, щоб нічого з ним не сталося.

І от яйце вперше ворухнулося. Не встиг пінгвін-татусь його зупинити, як воно покотилося по землі прямісінько до клітки, де жили хижі тигри.

Ні! – Закричав схвильований пінгвін-татусь і кинувся за яйцем. Проте ледь він добіг до виходу, як згадав, що двері його клітки міцно зачинені.

Вирішивши не гаяти часу, пінгвін-татусь кинувся прямісінько до ґратів, але на відміну від крихітного яйця, протиснутися через них йому було важко. Пінгвін тиснув на ґрати так сильно, що одна з них трохи розхиталася. Дуже скоро пінгвін-татусь вже був на волі і перш ніж яйце впало до лап одного з хижих тигрів, який якраз прогулювався поряд, пінгвін відштовхнув його лапою.

Тигр здивовано подивився на пінгвіна, не розуміючи, що відбувається. Пінгвін-татусь озирнувся й помітив, що яйцестрімко покотилося до води, де якраз купався величезний бегемот. Пінгвін-татусь злякався, що бегемот розчавить маленьке яйце, яке от-от мало торкнутися води біля страшного звіра й підстрибнув щодуху. Йому навіть здалося, що незграбні крила допомогли долетіти до бегемота. Він плюхнувся в воду та перевернувшись на живіт, зловив яйце. Ледь бідолашний встиг видихнути, як яйце знову ворухнулося!

Пінгвін-татусь швидко поплив до берегу, щоб перекласти яйце й вибратися з води, як воно знову ворухнулося, впало на землю і покотилося. Пінгвін-татусь поспішив за ним, а яйце потрапило до клітки з єнотами. Перш ніж пінгвін-татусь вигадав, як забратися всередину, один з єнотів дістав зі схованки ключ від своєї клітки та відчинив пінгвіну двері.

Заходь. – Запросив єнот пінгвіна.

В тебе є ключ?

Звісно, – всміхнувся єнот та простягнув яйце пінгвіну. – Ми виходимо з клітки, коли забажаємо. Точніше, коли людей немає поряд. – Зізнався він пінгвіну. – Інакше в мене б давно відібрали цей ключ. – Тримай свого малюка міцніше, – і він показав на своїх дитинчат, які весело бавилися на дереві, – скоро вони підростуть і ми назавжди втечемо з цього зоопарку й будемо вільні.

– Вільні? – Спитав пінгвін-татусь. – А як це?

– Ми зможемо робити все, що забажаємо. Люди більше не будуть тримати нас в цих маленьких клітках і вирішувати, коли нам їсти, лягати спати та як нам жити.

– А візьмеш і мою родину з собою? – Спитав пінгвін-татусь.

– Звісно, – пообіцяв єнот, – разом веселіше!

Подякував пінгвін-татусь єноту та повернувся назад до своєї клітки. Тільки-но поклав яйце на місце, як почув писк. Шкаралупа тріснула і маленьке пінгвіненя визирнуло з яйця.

Піп, піп.

Від радості пінгвін-татусь заплакав та міцно пригорнув до себе маля. Так вони просиділи дуже довго аж поки він не сказав:

Якби ж тебе зараз побачила матуся…

Я бачу, любі мої, – пінгвін-матуся і пригорнула їх до себе. – Виявилося я переїла вчорашньої риби, зараз все добре і ми знову можемо бути разом. А знаєш, там за цими ґратами дуже красиво, сумно, – вона зітхнула, коли побачила, як люди лагодять решітку, – нам звідси ніколи не вибратися. Я б дуже хотіла, щоб наш малюк був вільним. – А що це з нашими ґратами?

Не хвилюйся, – і пінгвін-татусь розказав, як зустрів єнота і той пообіцяв взяти їх з собою.

Ти лишав малюка самого? – Розхвилювалася матуся, – а що ти робив у клітці єнота? Мене ж не було всього кілька годин, що ти встиг зробити? – Cпитала вона.

А це, – таємниче сказав пінгвін-татусь і підморгнув малюку, – вже зовсім інша історія.