Розділ:2 Новий друг (Напарник)

Корті поволі звик до нового світу, сповненого магії та незвичайних істот. У перші дні він розвідав околиці лісу, де прокинувся, і зрозумів, що його нові здібності як Вищої людини почали проявлятися. Він міг розпізнавати руди та матеріали, і навіть інтуїтивно розумів, як їх використовувати. Це знання могло стати у пригоді, але спершу Корті мусив знайти безпечне місце для проживання

продовжував блукати лісом, уважно спостерігаючи за кожною деталлю. Він вже встиг вивчити властивості багатьох рослин і руд, що траплялися йому на шляху, але йому все ще бракувало безпечного притулку. Він знав, що ліс може бути не лише джерелом знань, а й небезпекою, тому він був обережним.

Одного вечора, коли сонце вже майже сідало, Корті почув гучний рев і шум битви неподалік. Він поспішив на звук, сподіваючись допомогти. Приблизившись до місця подій, він побачив вовчицю, яка відчайдушно захищала своє новонароджене дитя від зграї хижих звірів. Вовчиця була поранена, але не відступала, борючись до останнього подиху.

Корті не міг залишити їх на призволяще. Він витяг свій меч який стрворив під час відпочинку і кинувся в бій. Завдяки своїм навичкам і новим здібностям, він зміг перемогти хижаків і врятувати вовчицю та її дитинча. Вовчиця, виснажена і поранена, обережно підійшла до Корті, відчуваючи його доброзичливість і намір допомогти.

"Ти в безпеці тепер", — промовив Корті, оглядаючи рани вовчиці.

Він знайшов затишну печеру неподалік, де вони змогли знайти прихисток. Корті дбайливо обробив рани вовчиці і забезпечив їжею. Маленьке вовченя, яке він назвав Лакс, постійно тулилося до матері, а згодом почало довіряти і Корті.

Дні минали, і вовчиця поволі одужувала. Вона зрозуміла, що Корті став її союзником і другом. Лакс ріс і зміцнів поруч з Корті, бачачи в ньому свого рятівника і наставника.

Після одужання вовчиці, Корті вирішив вирушити далі у свою подорож, але цього разу у нього були вірні супутники — вовчиця та її дитя. Разом вони стали нерозлучною командою, готовою до будь-яких викликів, що стояли перед ними у цьому магічному світі.

Корті, вовчиця та Лакс мандрували лісом ще деякий час, насолоджуючись миром та спокоєм, який оточував їх. Проте одного дня вони натрапили на велику поляну, половина якої була вкрита стрілами, мертвими людьми та орками. Картина була жахливою

"Ми повинні бути обережними", - тихо сказав Корті до своїх супутників. Вовчиця і Лакс насторожено оглядали околиці, готові захищатися в разі небезпеки

На краю поляни Корті помітив одну людину, яка ще була жива, але серйозно поранена. Він швидко підбіг до неї, щоб допомогти. Чоловік, стікаючи кров'ю, ледве зміг підняти голову і прошепотіти: "Вони шукають Артефакт Світла... їхній ватажок... треба зупинити їх...".

Корті, почувши останні слова пораненого чоловіка, зрозумів, що ворог не може бути далеко. Не встиг він оглянути навколо, як з лісу несподівано вискочила зграя орків, які з усіх боків оточили їх, напавши з засади.

Битва була запеклою, і Корті разом з вовчицею та Лаксом боролися за своє життя. Орки атакували з усіх сторін, і кожен з них був озброєний до зубів. Корті наносив точні удари мечем, але орки не відступали. Раптом один з них вирвався вперед і націлився на Лакса.

Вовчиця, побачивши загрозу своєму дитинчаті, кинулася вперед, підставляючись під удар, захищаючи Лакса ціною власного  життя. Вона отримала смертельну травму від важкої сокири орка. Вовчиця впала на землю, її життя покидало її, але до останнього моменту вона захищала свого сина

"Ні!" – вигукнув Корті, бачивши смерть своєї вірної союзниці. Цей момент надав йому додаткової сили та рішучості. За допомогою Лакса, Корті зміг перебити орків, які залишилися, і знищити ватажка

Після битви Корті обережно підійшов до місця, де лежала вовчиця. Лакс, побачивши свою мати мертвою, завив від горя. Корті опустив голову і тихо промовив: "Ти була справжнім героєм. Ми завжди пам'ятатимемо твою самовідданість і силу

Після битви Корті обережно підійшов до місця, де лежала вовчиця. Лакс, побачивши свою мати мертвою, завив від горя. Корті опустив голову і тихо промовив: "Ти була справжнім героєм. Ми завжди пам'ятатимемо твою самовідданість і силу."

Вони поховали вовчицю на краю поляни, накривши її тіло квітами та листям. Корті поклявся, що захистить Лакса і доведе справу до кінця, щоб їхня жертва не була марною.

Відавши честь союзнику який впав у запеклому бою 

Їхні серця були важкі від втрати, але вони знали, що мусять рухатися вперед

щоб знайти собі безпечне міце для відпочинку 

Після кількох днів мандрівок, Корті та Лакс нарешті досягли старого містечка. Вузькі, бруковані вулички та старовинні будівлі створювали атмосферу затишку та спокою. Вони вирішили знайти собі притулок на ніч у одній з місцевих таверн.

Невдовзі вони натрапили на таверну під назвою "Затишок Мандрівника". Таверна виглядала старовинною, але міцною, і з неї доносився приємний запах печеної їжі та звуки веселощів. Корті відчинив двері і зайшов всередину, Лакс тихо слідував за ним.

Вони наблизилися до стійки, де стояв веселий і доброзичливий господар таверни.

"Вітаю вас, мандрівники! Чим можу допомогти?" — запитав він.

"Нам потрібна кімната для ночівлі", — відповів Корті. "І, можливо, трохи їжі та пиття."