Розділ 8. Сліди корів

Одного ранку, Сьюзі, Біллі та Лілі вийшли подихати свіжим повітрям, коли вони аж тут не натрапили на Марту, корову, яка шукала своїх телят-близнюків.

Сьюзі запитала її, коли побачила її схвилюваною:

- Марто, що трапилося? Чому ти так схвильована?

- Ох, мої любі друзі, - відповіла Марта, її голос тремтів від хвилювання. - Мої телята-близнюки зникли! Я не можу їх знайти!

- Не хвилюйся, Марто, - заспокоїла її Сьюзі. - Ми допоможемо тобі їх знайти.

- Дякую, Сьюзі, - сказала Марта, її очі наповнилися сльозами вдячності. - Я не знаю, що б я робила без вас.

І так, Сьюзі, Біллі, Лілі і Марта почали шукати телят-близнюків. Вони йшли по слідах корів, які вели їх через луки, ліси та поля.

Вони йшли і йшли, але телят-близнюків ніде не було видно. Сонце почало заходити, і друзі почали хвилюватися.

- Ми повинні знайти їх до темряви, - сказала Сьюзі. - Інакше вони можуть заблукати.

- Тоді, де ж вони можуть бути? - запитав Біллі.

- Я не знаю, - відповіла Лілі. - Але ми не повинні здаватися.

І вони продовжували шукати.

Нарешті, коли сонце вже майже зайшло, вони побачили телят-близнюків, які застрягли в ямі.

- Ось вони! - закричала Сьюзі.

- Швидко, допоможемо їм! - сказав Біллі.

І друзі поспішили до ями. Вони допомогли телятам-близнюкам вибратися, і ті радісно побігли до своєї мами.

Марта була так рада бачити своїх телят-близнюків. Вона дякувала Сьюзі, Біллі та Лілі за допомогу.

- Навіть не знаю, що б я робила без вас, якби не знайшла їх, - сказала вона. - Ви справжні друзі. Дякую вам!

- Нема за що, Марто, - відповіла Сьюзі. - Ми завжди раді допомогти.

Сьюзі, Біллі та Лілі повернулися додому, щасливі та втомлені. Вони знали, що вони зробили хорошу справу, і що вони завжди можуть розраховувати один на одного.