Розділ 6. Гра у "Перестрибни нитку"

Дев'ята година ранку. Сонячно. Яскравий сонячний промінь пробивався крізь листя, падаючи на Сьюзі, Біллі та Лілі, що сиділи на траві після сніданку.

- Що ми будемо робити сьогодні? - спитала Лілі, її очі сяяли від цікавості.

- Я не знаю, - зітхав Біллі, сумно лежачи на траві. - Так нудно, коли просто сидиш, чи лежиш. Я краще б полежав на м'якому сіні.

- Тоді, давай у щось пограємо! - запропонувала Лілі. - Як тобі гра у хованки?

- Грали в неї ще вчора, - відмовляв Біллі.

- А у квача?

- Грали після хованок ще вчора.

- А у загадки?

- Ні.

- А у наздоганялки?

- Ні!

- Ну, тоді запропонуй якусь нову гру, якщо не хочеш грати в те, що я тобі пропоную, - Лілі була невитерпливою, оскільки також хотіла у щось пограти.

- Ех, не придумається у мене нова гра, - сумно зітхав Біллі, лежачи спокійно на траві.

І так, Лілі добивалася до Біллі усілякими пропозиціями, аж поки Сьюзі не вигукнула:

- Я знаю! Давайте пограємо у "Перестрибни нитку!"

- Супер, хоч Сьюзі дещо придумала! - зрадів Біллі, його хвостик закрутився від хвилювання. - Що треба робити у цій грі?

Сьюзі пояснила правила гри:

- Ми будемо стрибати через нитку, яка буде ставати все вище і вище. Той, хто зачепить нитку або впаде, вибуває з гри. Останній, хто залишиться, перемагає!

- Звучить весело! - погодилася Лілі, і друзі почали готуватися до гри.

Сьюзі знайшла мотузку, а Біллі притримав її на потрібній висоті. Лілі стала першою, хто стрибав. Вона легко перестрибнула через нитку, її рухи були граціозні та легкі.

- Моя черга! - вигукнув Біллі, і він теж успішно перестрибнув через нитку.

Сьюзі стрибала останньою. Вона зосередилася, зробила глибокий вдих і легко перестрибнула через нитку.

Гра продовжувалася, і нитка ставала все вище і вище. Біллі зачепив нитку і вибув з гри.

- Не хвилюйся, Біллі! - підбадьорила його Сьюзі. - Ти все одно молодець!

Лілі та Сьюзі продовжували грати. Нитка була вже на рівні їхніх голів, і вони стрибали дуже обережно, щоб не зачепити її.

Нарешті, Лілі не змогла перестрибнути через нитку і вибула з гри.

- Тепер твоя черга, Сьюзі! - сказала Лілі, її голос тремтів від хвилювання.

Сьюзі зібралася з духом і зробила глибокий вдих. Вона розбіглася і стрибнула. Вона перестрибнула через нитку і приземлилася на землю з переможним криком.

- Ура! Я перемогла! - раділа Сьюзі.

- Ти молодець, Сьюзі! - похвалили її друзі.

Всі троє друзів були щасливі. Вони провели чудовий день, граючи разом.

- А тепер, що ми будемо робити? - спитав Біллі, його очі сяяли від радості.

- Я не знаю, - відповіла Сьюзі. - Але я знаю одне: ми завжди будемо друзями.

- Так, - погодилися Біллі та Лілі. - Ми завжди будемо друзями.

Сьюзі, Біллі та Лілі продовжували грати разом і веселитися, створюючи нові спогади та зміцнюючи свою дружбу. Вони завжди будуть раді новим пригодам, і ніколи не забудуть про те, як вони грали у гру "Перестрибни нитку".