Розділ 3. Хованки

Одного дня, Сьюзі, Біллі та Лілі вирішили пограти в хованки. Вони побігли на луг та почали ховатися.

Сьюзі стала за великим деревом. Біллі сховався за кущем. А Лілі сховалась у стайні.

Сьюзі закрила очі та почала рахувати до десяти:

- Один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять!

Сьюзі відкрила очі та почала шукати своїх друзів.

- Я іду шукати! - закричала Сьюзі.

Вона знайшла Біллі за кущем.

- Біллі! - закричала Сьюзі.

Біллі вийшов з-за куща та посміхнувся.

- Ти знайшла мене! - сказав Біллі.

Сьюзі побігла шукати Лілі. Вона шукала її у стайні, але не знайшла.

- Лілі! - закричала Сьюзі.

Лілі не відповідала. Сьюзі почала шукати її по всьому лугу, за деревами, за кущами, у стайні, але не знайшла.

Сьюзі почала хвилюватися. Вона не знала, де Лілі.

- Лілі! - закричала Сьюзі. - Де ти?

Раптом Сьюзі почула сміх. Вона обернулася та побачила Лілі. Лілі сиділа на даху стайні.

- Лілі! - закричала Сьюзі. - Як ти туди забралася?

- Я залізла по сходах, - відповіла Лілі.

Сьюзі підійшла до сходів та залізла на дах стайні.

- Ти молодець! - сказала Сьюзі.

Лілі посміхнулася.

- Я рада, що ти знайшла мене, - сказала Лілі.

Сьюзі обійняла Лілі.

- Я теж рада, що знайшла тебе, - сказала Сьюзі.

Сьюзі, Біллі та Лілі спустилися з даху стайні та побігли грати далі. Згодом, вони вирішили пограти у хованки ще раз. Цього разу, Біллі запропонував нове правило: кожен, хто ховається, повинен залишити слід, щоб інші могли його знайти.

Сьюзі стала за великим деревом, залишивши на землі свій улюблений блакитний бантик. Біллі сховався за кущем, залишивши поруч свою червону кепку. Лілі ж вирішила заховатися в стайні, залишивши біля входу своє рожеве відерце.

Сьюзі закрила очі та почала рахувати до десяти:

- Один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять! Я йду шукати! - закричала вона, відчиняючи очі та починаючи шукати своїх друзів.

Сьюзі вирішила спочатку знайти Біллі. Вона знайшла його червону кепку та пішла за нею. Кепка привела її до куща, де й ховався Біллі.

- Біллі! - закричала Сьюзі.

Але Біллі не відповідав.

Сьюзі почала шукати Біллі навколо куща, але не знайшла. Вона заглянула за кущ, але й там його не було.

- Біллі! - закричала Сьюзі. - Де ти?

Раптом Сьюзі почула якийсь звук. Він доносився з-під куща. Сьюзі нахилилася та заглянула під кущ. Вона побачила, що Біллі потрапив у пастку. Він лежав на спині, а його ноги були затиснуті між двома великими каменями.

- Біллі! - закричала Сьюзі. - Ти в порядку?

- Мабуть, ні, - відповів Біллі. - Мені здається, що я застряг.

Сьюзі спробувала зрушити камені, але вони були занадто важкими. Вона не могла зрушити їх з місця.

- Я побіжу по допомогу! - закричала Сьюзі. - Чекай тут, я скоро буду!

Сьюзі побігла до стайні, де ховалася Лілі.

- Лілі! - закричала Сьюзі. - Біллі потрапив у пастку! Нам потрібна твоя допомога!

Лілі вибігла з стайні та побігла за Сьюзі. Вони прибігли до куща, де був Біллі.

- Біллі! - закричала Лілі. - Ти в порядку?

- Ні,  - відповів Біллі. - Я застряг.

Лілі спробувала зрушити камені, але вони були занадто важкими. І вона, як Сьюзі, не могла зрушити їх з місця.

- Що нам робити? - запитала Сьюзі.

- Я знаю! - сказала Лілі. - Ми покличемо на допомогу фермера.

Сьюзі та Лілі побігли до фермерського будинку. Вони постукали у двері, і фермер відчинив їм.

- Фермере! - закричали Сьюзі та Лілі. - Біллі потрапив у пастку! Нам потрібна твоя допомога!

Фермер пішов за Сьюзі та Лілі до куща, де був Біллі. Він побачив, що Біллі застряг між двома великими каменями.

- Не хвилюйтеся, - сказав фермер. - Я допоможу йому.

Фермер взяв велику палицю та почав бити по каменях. Він бив по них доти, доки вони не розкололися.

Біллі був вільний.

- Дякую, фермере! - закричали Сьюзі, Біллі та Лілі.

Фермер посміхнувся.

- Радий був допомогти, - сказав фермер.

Сьюзі, Біллі та Лілі повернулися на луг та продовжили грати в хованки.