Неділя, 05.06.2022

Сьогодні МаріКа прокинулась під звуки стрілянини на стрільбищі та мотокоси, якою викошував чоловік на ділянці.

Згадала про саджанці Ірги, які не обкосила власноруч і які чоловік не помітить у траві, захований саджанець неколючої ожини. Вирішила дочекатись чоловіка на заміну акумулятора, і потім піти обкошувати довкола саджанців. Комусь потрібно бути в доступності біля дитини, коли та прокинеться. 

Дочекалась чоловіка, попросила наглянути за дитиною, одягла захисний комбінезон, кашкет із накидкою для захисту шиї та обличчя від комах. Взяла свій кущоріз від Makita і пішла рятувати саджанці. 

Почуття розчарування налетіло майже одразу. Ожину зрізали, але велике щастя що вона не набагато була підросла і зрізаною виявилась лиш засохла частина. Ірзі пощастило трохи менше. Кілька саджанців зрізані вщент. Решта неушкоджені. Щось не добре вона виглядає під відкритим небом, без прихистку трав. Листя скрутилось, як при опіку.

МаріКа пройшлась довкола смородини і чорної і червоної, ірги та ожини. До минулого року МаріКа і не чула про цю ягоду і не уявляла як виглядає рослина. Та так сталося що на початку літа поїхали на гостину до знайомої, а в неї саме почали плодоносити зарості ірги. Крупна ягода схожа на лохину, чи пак на крупну чорницю, росте на кущі із прямими двометровими гілками. Рясно родить. Любить напівтінь та вологий грунт. Чим вологіше, тим крупніша та соковитіше ягода. МаріКа домовилась із господинею і восени її покликали копати поросляк на саджанці. Ох і накопала ж МаріКа тих саджанців, висотою від 10 до 50мм десь із 30штук, засадила в себе, сусідам роздала, і відправила до матері щоб і вона і тітка собі вдома, і біля бабусиної господи посадили. Зараз МаріКа милується їх зростанням і дивиться в якій частині саду ліпше почуваються, щоби знати які умови створити всім для гарного життя та щедрих урожаїв.

11:30 МаріКа присіла перед роботою на городі. Зараз вона мала намір викосити всю траву на запущених грядках біля будинку, розмістити грядки та за допомогою механічної сівалки посіяти городину. Що із цього вдасться зробити бодай на цьому тижні покаже практика. 

До цього вона пограла із дитиною, що вже прокинулась, сходили вони разом на каву, чай в будинок до свекрухи, МаріКа полила там квіти, дитина подивилась мультики. Пройшлись городом, поїли свіжої полуниці. А зараз вже час до роботи. Дитина одягнена і із інструментами, готова до роботи. МаріКа встала одягатись в захисний комбінезон.

За перші 15 хвилин прорвала на городі від пирію смужку шириною 50см та довжиною 1,5метри. Далі долучилась дитина, і за наступну годину звільнили від заростів ділянку метр на метр. Доречними стали самосівні саджанці помідорок сливок типу черрі від свекра, який саме просапував у себе цибулю. Пирій теж не знав куди потрапив. Точніше не вловив зміну політики МаріКи. Всі кореневища пирію жирненькі та які легко відламуються забрала на сушку для чаювання. Кореневища пирію дуже корисні, в вигляді чаю, для нирок. Ще можна відварювали і як гарнір їсти. Дуже поживні та корисні. 

О 13й стало цілком зрозуміло що дитина хоче спати. МаріКа вмовила дитину зайти в дім. Де одразу почалось копання піску. Так, МаріКа із чоловіком дозволили дитині і навіть організували в кімнаті пісочницю із тазика, наповненого піском. Гаразд. МаріКа пішла ставити наступне прання. Заповнивши пральну машинку, окинула задоволеним поглядом ванну кімнату - нарешті на підлозі немає купи брудного та мокрого одягу. Натхнення цією пустотою МаріКа вимила підлогу і пішла в кімнату, перевіряти чи зараз дитина готова спати. Таак, готова. Та не заснули. Через 20 хвилин підскакування від шуму мотокоси під вікном із очікуванням : "тато заводить дрдрдр, катати мене", МаріКа встала, одяглась на вихід, одягла дитину, з'ясувала що чоловік не має жодного бажання відвезти їх на пошту. Ну що ж, він не хоче, їхати, а МаріКа знову зірветься, якщо буде ще кілька годин вкладати дитину. Домовилась із обома, і із дитиною, і із ооовіком що на декілька годин її не буде. Підодягла шорти під спідницю, вивела маленький велосипед, який після цієї поїздки отримав ім'я Горбоконик. Сіла на велосипед та і поїхала, пити каву зі знайомою та забирати відправлення на Новій Пошті. 

Як же багато часу минуло відколи МаріКа сама сиділа на велосипеді і нікуди не поспішала. Неквапом доїхала майже до залізничного переїзду, побачила дим на узбіччі вздовж колії, зупинила Горбоконика, перейшла дорогу і стала шукати номер місцевих пожежників, врешті набрала 101. Тим часом підійшов місцевий житель із лопатою та відром води, запитав чи в пожежну телефонує. Задоволено кивнув, дізнавшись що саме так. МаріКа вказала обставини та координати возгорання і поїхала далі. Пожежею займались професіонали, та небайдуже людина із інструментами. Задоволена своєчасністю своєї появи МаріКа поїхала далі. 

 Вже майже біля пункту призначення побачила красивий кущ жасмину садового (Чубушник), весь заквітчаний білими квітами із незабутнім ароматом, що занурює спогадами в дитинство. МаріКа щоліта проводила багато часу і дворі у бабусі під кущами жасмину, трохи пізніше почала сама збирати квіти для чаїв. 

Повернулась втомлена та задоволена додому МаріКа через три години від початку зборів. Або через 2,5 від виїзду. Накупила в супермаркеті ще насіння. Взяла білоплідні огірки, на пробу. Швидкостиглі перці, пекінську капусту, ще моркви, цуккіні.