Атлантида

Це був далеко не перший вихід моряка Браво в далеке плавання. Ще з дитинства його захоплювало море і дух пригод, що кликав далеко в незвідані краї. За довгі роки він побував матросом і на торговельному судні, що перевозив дивовижні і цінні товари між континентами, і на дослідницькому кораблі в складі експедиції розвідування нових земель, і на бойовому фрегаті королівської армії у величних баталіях за право панування на морі. 

Зараз Браво як досвідчений моряк виконував роль помічника капітана на каперськомі судні під протекторатом короля. Цей вихід був одним із багаточисельних патрулювань далеких морських шляхів для захисту торгових суден та розправи над піратами, що довгий час не давали спокою в цих морях. Як правило пірати уникали зустрічі з добре озброєними кораблями королівської армії або каперами, але з радістю нападали та розорювали мирні кораблі з різноманітними товарами на борту. Тому більшість патрулювань проходили спокійно, не створюючи зайвого ризику і метушні. 

Але в цей раз капітан вирішив все ж віднайти та подолати хоча б один в ворожих кораблів, тому вони рушили далі від торгових маршрутів в напрямку до можливого осередку піратів. Пропливаючи повз один із багатьох на вигляд безлюдних островів, вартовий помітив вдалечі невідомий корабель, силует якого ледь пробивався крізь сірий ранковий туман. Браво, який в цей момент був за головного і стояв у керма, поглянув у підзорну трубу, намагаючись розпізнати будь-які особливі прикмети іншого корабля, що вказували б на піратську приналежність. І так, то був бойовий корабель без офіційного прапора на щоглі, що означало ким би вони не виявились, але то були вороги. Він віддав наказ розбудити капітана та підняти команду на бойове шикування. Як бджоли у вулику загуділи моряки: одні підносять порох, другі закладають в гармати сталеві ядра, треті заряджають мушкети та рушниці. За кілька хвилин всі були на своїх визначених позиціях і готувались до бою. 

Капітан, уже перебуваючи на містку разом із Браво, вдивлявся у підзорну трубу на невідомий корабель, який неспішно наближався до них. Без сумнівів це були пірати і вони також вже були озброєні і готові нанести удар. Наблизившись на дальність пострілу, майже одночасно з двох сторін почали лунати гарматні вибухи. Проте жоден з кораблів не зазнав критичних пошкоджень і вони все зближувались. Капітан віддав наказ команді готуватись до абордажу ворожого судна. Вже над головами моряків свистять кулі з рушниць і здоровенні гаки на тросах стягують кораблі до кучі. 

Зав'язався ближній бій, дзвін і скрежет металу інколи розливали поодинокі постріли мушкетів, які перезаряджали моряки з оборонної лінії. Браво за свій час побував у сотні битв і тому не ховався позаду, а виступив в передніх проривних рядах в надії здолати ворожого капітана та посіяти паніку в рядах піратів. Сила в його руках давала змогу розправитись з посереднім ворогом одним ударом, а приткість від щоденних тренувань дозволяла ухилятись від зворотних ударів та недолугих пострілів непрофесійних бійців. Таким чином Браво з деякими іншими моряками пробились вже до капітанського містка піратського судна. Він розправився з двома помічниками ватажка піратів та почувався вже трохи виснаженим для фінальної битви. Ватажок піратів не дарма був головним, він був найсильнішим і найжорстокішим з піратів. Такий ворог вселяє страх в багатьох людей, проте не в хороброго Браво. Не бажаючи сильно ризикувати своїм життям, Браво просто вистрілив у ватажка піратів з мушкета, який завжди носив з собою. Ватажок підкосився від влучення і впав на одне коліно. 

Браво вже почав відчувати дух перемоги та раптом йому стало важко рухатись. Ноги немов закамяніли, все тіло стало невагомим, і жоден звук не могли відтворити його уста. Проте зір ще залишався ясний. За постаттю ватажка піратів із тіні корабля він побачив дивного чоловіка, який шепотів незрозумілі слова та пильно дивився на нього. Цей чоловік мав темну шкіру щедро розписану кольоровими орнаментними візерунками, дивний одяг із шкіри і сухої трави та браслети і намисто зроблені з кісток та зубів. В руках він тримав щось схоже на ляльку, якою водив перед очима Браво. Потім він раптово замовчав і викинув ляльку у море, після непомітно розчинившись у тіні, з якої вийшов. В цей момент корабель почало трусити, піднялась велика хвиля і, впавши на корабель, потягнула Браво з палуби униз. Він нічого не міг вдіяти, тому що його тіло все ще було занімівше. Решта команди ніби не помічали його і не допомагали вибратись з хвилі, яка врешті решт затягла його у море.

Нерухоме тіло Браво повільно опускалось вниз, промені світла ставали все менш помітні, дихати вже було нічим. З часом він опустився так далеко, що наступила повна пітьма, це мало означати кінець. Але в цьому глибокому і темному місці дивна магія почала відступати, Браво почав рухатись, щосили махаючи руками і ногами намагався виплисти нагору, але тіло все ще опускалось вниз. Кисню вже не вистачало і задихаючись Браво необдумливо зробив декілька вдихів води. Яке було його здивування, що він не захлинувся, а мав змогу дихати під водою. Це відсрочило його смерть, але невідома сила так і тягла його на дно. 

Змирившись зі своєю невідомою участю, він почав розмірковувати про те, що з ним тільки-но трапилось. Звідки взявся той дивакуватий чоловік на ворожому судні, який був схожий на шаманів з далеких країв, про яких він чув оповідання під час своїх морських подорожей. Чому він не побачив його зразу і що це за дивна магія знерухомила могутнього воїна і опустила в безодню моря. Магія, щось не підвладне пізнанню простої людини, те чого раніше він не бачив. Напевно ця магія спрацювала не зовсім так, як повинна була, і не змогла повністю здолати його, і дозволила дихати під водою. З похмурими думками в суцільній пітьмі Браво повільно занурювався все глибше аж до самого дна.