Пригоди Міли в країні Сонних Поличок

Країна Сонних поличок

Світло порталу згасло так само раптово, як і спалахнуло.

Міла озирнулася - і в неї перехопило подих.

Вони стояли посеред величезного, безкрайнього простору. Звідусіль тягнулися полиці - довгі, високі, теплі на вигляд, ніби зроблені з хмар і дерева одночасно. На них повинні були лежати мрії - маленькі світні кульки. Але….

Полиці були порожні.

Лише де-не-де мерехтіли слабкі золотаві крупинки - неначе від снів залишився тільки пил.

- Ні… - прошепотіла Букля, її сяйво стало тьмянішим. - Тут завжди так світло… так затишно… А тепер…

Фліп-Флоп обережно торкнув одну із пустих поличок пальцем.

- Холодно, - сказав він. - Наче хтось подув темрявою.

Лапка притулилась до Мілиної ноги й тихенько тремтіла.

І саме тоді, між полицями, щось різко шурхнуло.

Шшш-шкррр…

Міла завмерла.

- Хто там? - запитала вона, зробивши крок уперед.

З-за полиці виліз хтось маленький, чорненький, і дуже кістлявий. У нього були худі лапки, величезні тіньові вуха й хвостик-пензлик, що димів темним туманцем.

Він міцно тримав у руках мішечок із Грюклиним знаком - кривим місяцем.

- Це… - прошепотів Фліп-Флоп. - Це Кошмарик.

Кошмарик пискнув - але не від злості, а від страху. Він прикрив мішечок своїм хвостиком.

- Н-не чіпайте! - пропищав він тоненьким, поскрипуючим голосом. - Мені наказали… Я лише збираю те, що Грюкля сказав…

І він затис мішечок ще міцніше.

Букля підлетіла ближче, її сяйво ледь торкнуло Кошмарика - і він здригнувся, ніби це світло було надто теплим.

- Де сни всіх дітей? - запитала вона.

Кошмарик озирнувся… його тіньове тільце затремтіло.

- Він… він уже забрав майже все… - прошепотів він. - А це… - він показав на напівпорожній мішечок. - Це - останні.

Міла відчула, як її серце стислося.

- Ми не дозволимо цьому продовжитись, - тихо сказала дівчинка. - Ми повернемо всі мрії.

Кошмарик пискнув ще раз. Але цього разу… у його очах з’явився сумнів. Наче він сам не знав, чи хоче виконувати темні накази.

- Грюкля близько, - прошепотів він. - Дуже близько…

І десь у далині, між рядами полиць… потягнулася довга, холодна тінь.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше