Чарівне прибирання починається

- Ні! - вигукнув Фліп-флоп. - Якщо безлад переможе, Грюкля може втягнути Мілу до своєї країни!

- Гав! - підскочила Лапка. - Міла, допоможи нам! Ми зробимо з цього гру!

Фліп-флоп здійняв чарівну паличку, і раптом усі предмети навколо почали тихо підсвічуватись різними кольорами.

- Дивись! Кожна річ хоче знайти свій дім! Коли ти кладеш її на місце - вона сяє яскравіше!

Міла відклала планшет.

- Справді?..

- Спробуй, - підбадьорила Лапка.

Міла взяла в руки першу іграшку - ведмедика в червоному светрі — й поставила його на полицю. У ту ж мить він спалахнув теплим золотим світлом, а повітря в кімнаті ніби наповнилося мелодією дзвіночків.

Скрипачок, який саме ховався за подушкою, здивовано пискнув:

- Ой! Що це? Мене засліплює!

Він спробував утекти, але світло торкнулося його лапки - і він почав повільно танути, перетворюючись на блискучий струмочок, що зник у підлозі.

- Ні! — заверещав Дзинь, намагаючись заховатися за фіранкою. - Я ж просто хотів допомогти!..

- Ти допомагав Грюклі, а не мені! - рішуче сказала Міла, піднімаючи книжки з підлоги. - А тепер я все зроблю сама!

З кожною поставленою на місце річчю, кімната ставала світлішою, а магія порядку розліталася по кутках, мов теплий вітер. Дзинь затулив очі крильцями, пролунав останній тихий «дзинь…», і він зник - лишивши за собою кілька блискіток, що впали на підлогу.

Фліп-флоп підняв погляд у куток, де ще тремтіла тінь Грюклі.

- Світло порядку його послаблює, - прошепотів він. - Продовжуй, Міло, не зупиняйся!

Дівчинка кивнула ельфу просто закружляла по кімнаті. Її щира посмішка здається була усюди, а Фліп-флопу неа мить здалося, що дівчинка встигає бути одночасно у деяких місцях, бігала кімнатою, складаючи речі. Лапка ж підхоплювала носиком свої іграшки й тягла до кошика. Вже через кілька хвилин усе навколо засяяло яскравими кольорами - рожевими, блакитними, зеленими і кімната ніби ожила.

- Ох ні... — почулося з темряви. Голос Грюклі став тонким, тремтливим. — Ви зіпсували весь чудовий безлад!..

Тінь ворухнулася востаннє, намагаючись дістатися до стіни, але світло від сяючої полички торкнулося її краю — і Грюкля, засичавши, розсипався у хмарку пилу, що піднялася вгору й безслідно зникла.

У кімнаті запанувала тиша.

- Вони... пішли? - прошепотіла Міла.