Помічники хаосу

Тим часом тінь ставала густішою і Міла не встигла і зморгнути як вона сформувалася у високу фігуру із капелюхом, з під якої виглядали маленькі ріжки. Довгими руками, які тяглися, мов дим. А зелені очі, подивишись на Мліу, хитро заблищали.

Поруч Груклі з’явилися невеликі дверцята, які ледь стримувалися від того, щоб не відчинитися…

- Ми допоможемо тобі, Міло, - шепотів Грюкля. - Ти тільки дозволь нам побути тут. Ми зробимо все самі.

- І прибрати замість мене? - здивувалася дівчинка.

- Навіть краще! - підморгнув Грюкля.

Міла розсміялася й махнула рукою:

- Добре! Робіть!

І в цю ж хвилину дверцята розкрилися і з них вилетіли дві істоти. Першим у кімнаті з’явився Скрипачок, маленький  дерев’яний чоловічок з руками руками, зробленими з тонких гілочок,  замість волосся у нього були дрібні сріблясті нитки, що поскрипували, коли він рухався. Його ж круглі оченята блищала цікавістю. На спині ж у нього був крихітний напівпрозорий мішечок.

За ним, розмахуючи крилами, прилетів другий помічник Груклі - Дзинь, малий блискучий дракончик із прозорими крилами, що дзеленчали, коли він літав. Його політ супроводжував ледь чутне «дзинь-дзинь».

Спершу було тихо. А потім... почалося!

Скрипачок, намагаючись “допомогти”, перевернув кошик із іграшками. Дзинь вирішив “поприбирати” шафу, але всі речі звідти злетіли й полетіли кімнатою. Подушки почали стрибати, книжки танцювали, а на підлозі утворилася ціла гора речей.

Міла сиділа з планшетом і навіть не помічала, як хаос навколо розростався. Тим часом тінь Грюклі ставала темнішою, більша і майже торкалася підлоги. Його очі світилися зеленкуватим блиском.

- Ще трохи... і я зможу забрати ю дівчинку до себе! - прошепотів він.