Коли Лапка заговорила...

Міла зітхнула.

- Прибирати — це нудно…

Лапка підбігла ближче, сіла біля ліжка і загавкала коротко, але переконливо:

- Гав!

Наче казала: «Не кажи дурниць!»

- Це несправедливо, - буркнула Міла. - Вихідний, а я маю складати речі!

- Гав! — знову озвалася Лапка. - Ну не бурчи, Міло. Може, ми разом все зробимо?

Міла здригнулася.

• Ти… ти щойно заговорила?!
•  Авжеж! — пролунав тоненький голос десь згори.

І саме в цю мить у повітрі щось блиснуло.

Здавалось, сонячний промінчик, що застряг у кімнаті, почав крутитися все швидше й швидше, доки не вибухнув іскорками!

- Та-дааам! - пролунав дзвінкий голос. - Хтось викликав чарівного помічника?

Міла здивовано кліпнула. Перед нею стояв крихітний ельф у зеленому ковпаку, із золотим поясом і усмішкою до вух.

- Хто ти? - спитала вона, обережно сповзаючи з ліжка.

- Я - Фліп-флоп! – вигукнув ельф і поклонився. - Твій чарівний помічник! Я живу тут, у твоєму будиночку, вже сто років і знаю все все про тебе.

Лапка зраділа, закрутила хвостиком і весело загавкала.

- Гав-гав! Так так.

- От бачиш, навіть твоя розумниця-Лапка рада! — підморгнув Фліп-флоп.

- Лапко! Ти… дійсно заговорила!

- Так, — усміхнувся ельф, - коли поруч чарівний ельф, усі добрі створіння можуть говорити. Навіть ті, у кого чотири лапи і дуже добрі очі.

Міла засміялася, але швидко згадала про прибирання.

- Добре, раз ти чарівний - може, прибереш усе за мене?