Глава 4. Мудра медуза і світло в темряві

    Марко, Дельфік і Балакун пливли все глибше й глибше. Сонячне світло майже не діставало до цієї частини моря, і довкола ставало темно, наче вночі.

— Ух, я боюся темряви… — прошепотів Марко.

— Не хвилюйся, — підбадьорив його Дельфік. — Тут живе хтось особливий, хто допоможе тобі.

     Раптом у темряві з’явилося ніжне світло. Воно було м’яке, тепле й нагадувало маленьку лампочку. Із глибини повільно випливла велика прозора медуза. Її тіло сяяло так, ніби в ньому запалили чарівний ліхтарик.

— Вітаю тебе, Марко, — пролунало спокійне мелодійне слово. — Я Мудра Медуза.

     Хлопчик здивувався:
— Ти справді світитися можеш?

— Так, — посміхнулася медуза. — Ми, медузи, уміємо світитися в темряві, щоб захищатися й допомагати іншим знаходити дорогу. Світло — це сила, яку має кожен у своєму серці.

     Марко широко розкрив очі.
— І навіть я маю своє світло?

— Звісно, — відповіла Медуза. — Твоє світло — це твоє добро й сміливість. Коли темно й страшно, пам’ятай про це, і тобі стане легше.

  Раптом поруч промайнула тінь, і Марко злякано схопився за Дельфіка. Але сяйво Медузи розігнало темряву, і виявилося, що це всього лише рибина з довгим хвостиком.

— Бачиш, — лагідно сказала Медуза. — Темрява часто лякає нас більше, ніж потрібно. Але варто запалити світло — і страхи зникають.

     Марко полегшено видихнув і посміхнувся.
— Дякую тобі, Мудра Медузо! Я тепер не боюся.

— Запам’ятай, малий мандрівнику, — додала вона. — Твоє світло завжди з тобою.

     Дельфік весело плеснув хвостом:
— Ну що ж, час вирушати до Морського Короля! Він готує для тебе важливе випробування.

    Марко відчув хвилювання, але тепер у його серці вже світилася маленька зірочка сміливості.