Пригоди Марка в Країні Вітрів
Глава 6. Повернення додому
Світанок розмалював небо рожевими й золотими відтінками. Вітерко обережно підняв Марка на своїх прозорих крилах і прошепотів:
— Час повертатися, друже.
Хлопчик востаннє озирнувся: пухнасті хмарки махали йому лапками, Грім гримнув лагідно, мов аплодував, а Блискавиця намалювала у небі сяюче «па-па!». Зорі вже гаснули, але теж підморгували на прощання.
— Я ніколи вас не забуду! — гукнув Марко.
Раптом його чарівна книжка засвітилася зеленим світлом і сама розгорнулася. Сторінки закружляли навколо, і хлопчик опинився… у себе вдома, у кімнаті, на теплому ліжку.
— Це був сон? — здивувався Марко. — Але такий справжній…
Він підійшов до вікна. На дворі гойдався вітер, і хлопчик почув тихий знайомий шепіт:
— Ми завжди поруч, просто пам’ятай про нас.
Марко усміхнувся і вдихнув на повні груди. Повітря здавалося чистішим і солодшим, ніж будь-коли.
Він узяв у руки свою книжку — і помітив, що на останній сторінці з’явився малюнок: він сам із друзями-Хмаринками, Громом, Блискавицею та Зірками.
— Значить, це було насправді, — прошепотів хлопчик.
І з того дня Марко завжди цінував свіже повітря, слухав шелест дерев, радів дощу й піднімав голову до неба. Бо він знав: там, у Країні Вітрів, у нього є справжні друзі.
Кінець!
#1215 в Різне
#218 в Дитяча література
Відредаговано: 09.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
