Глава 2. Сова-розумниця та її дивні запитання

     Сова уважно розглядала Марка, поправляючи свої круглі окуляри.

    Вона була така серйозна, що хлопчик навіть хотів чемно привітатися, але пташка раптом гикнула від сміху й сказала:

— Ну що, готовий до мого найважливішого запитання?

— А яке воно? — насторожився Марко.

— Дуже просте, — хитро посміхнулася Сова. — Скажи: що легше — один кілограм пір’я чи один кілограм каміння?

     Марко насупився:

— Ну, звичайно, пір’я! Воно ж м’якеньке.

    Сова гримнула крилами й засміялася:

— Ха-ха-ха! Та ні, хитрунчику! Кілограм і є кілограм. Неважливо, що зважуєш.

    Марко почервонів, але теж засміявся.

— От підловили!

— А тепер друге запитання, — урочисто мовила Сова. — Чого більше на світі: зірок на небі чи піщинок на пляжі?      Хлопчик задумався. Він навіть прикусив губу, бо дуже хотів дати правильну відповідь.

— Думаю… зірок більше!
Сова театрально закотила очі:

— А ось тут ніхто не знає точної відповіді. І я теж! Але головне не рахувати, а дивуватися. Бо дивуватися — це початок знань.

     Марко захоплено дивився на мудру Сову. Вона була не тільки розумною, а ще й дуже кумедною.

— А можна я залишуся тут із вами? — запитав він.

     Сова серйозно глянула на нього й відповіла:

— Можна. Але спершу ти маєш знайти своїх нових друзів. Вони допоможуть тобі відкрити таємниці Країни Дивознань. І почнеш ти з Веселого Лісу. Там живе Білочка… дуже лінива Білочка.

— Лінива? Білочка? — здивувався Марко. — Хіба так буває?

— Ще й як буває! — підморгнула Сова. — Іди й подивишся сам.

     Вона розгорнула крила, здійнялася вгору, а з неба посипалися яскраві листочки, які склалися в стежку.

— Ходімо, пригоди чекають! — вигукнув хлопчик і сміливо ступив уперед.