Глава 1. Чарівна книга на полиці

     Марко дуже любив лазити на горище. Там завжди можна було знайти щось цікаве: старі іграшки, коробки з фотографіями чи навіть мамині зошити з першого класу. Але того ранку його чекала справжня несподіванка.

    У темному кутку, під шаром пилу, стояла велика товста книга. Її обкладинка була зелена, з золотими літерами, які світилися, наче сонце крізь листя.

— Ну й товстуха! — здивувався Марко й сів на підлогу. — Цікаво, чи є там малюнки?

   Він відкрив книгу, і раптом сторінки самі почали перелистуватися. Марко навіть не встиг кліпнути оком, як зсередини вилетів вітерець, а літери почали злітати вгору й кружляти довкола нього, наче маленькі світлячки.

— Ей, я ж нічого не читав! — вигукнув хлопчик.

   Але було вже пізно. Світ навколо закрутився, наче карусель, і Марко відчув, що падає кудись у м’яку хмару.

    Коли він розплющив очі, то побачив… ліс. Але якийсь незвичайний: дерева були схожі на велетенські олівці, квіти світилися кольоровими вогниками, а десь неподалік хтось голосно хихотів.

— Ой, де це я? — прошепотів Марко. — Наче потрапив у мультик.

   І тут прямо перед ним на гілці з’явилася велика Сова з круглими окулярами на дзьобі. Вона дивилася на хлопчика так, ніби давно на нього чекала.

— Вітаю, Марко, — сказала Сова глибоким, але добрим голосом. — Нарешті ти прийшов.

— Звідки ви знаєте, як мене звати?! — здивувався хлопчик.

     Сова підморгнула й жартома відповіла:

— А що, може, я екзамен із відгадування дітей складаю?

    Марко розсміявся. Він зрозумів, що пригоди тільки починаються.