«Зачарована Венеція Марка»

      Марко ніколи не забуде того ранку, коли прокинувся під дивний плескіт води. Спочатку він подумав, що йде дощ, але, розплющивши очі, побачив, як сонячні промені граються на стелі його кімнати, відбиваючись від чогось рухливого зовні. Підвівшись і підійшовши до вікна, Марко затамував подих. Замість звичної вулиці з машинами та деревами, під його вікном спокійно коливалася зеленкувато-блакитна вода, а по ній плавно ковзала довга чорна гондола з елегантним гондолієром у смугастій сорочці.

       "Невже це сон?" – прошепотів Марко, але щипок за руку переконав його в реальності того, що відбувається. Він був у Венеції! Мрія його життя здійснилася завдяки несподіваній перемозі його родини у туристичній лотереї.

       Перший день у Венеції був схожий на казку. Замість автобусів та трамваїв головним транспортом тут були водні трамвайчики – вапоретто – та граційні гондоли. Марко з батьками одразу ж вирушили досліджувати це дивовижне місто, де вулицями служили канали, а будинки, здавалося, виростали прямо з води.

    Першою зупинкою стала, звичайно ж, площа Сан-Марко – серце Венеції. Марко був вражений її величчю. Висока дзвіниця Кампаніле гордо здіймалася вгору, а витончені арки Палацу дожів вражали своєю красою. Голуби, здавалося, були тут повноправними господарями, сміливо сідаючи на руки туристам. Марко із захопленням спостерігав за цим гамірним життям, відчуваючи себе частинкою якоїсь старовинної вистави.

    Потім вони відвідали собор Святого Марка – неймовірної краси храм, прикрашений мозаїками, що виблискували золотом під променями сонця. Марко, хоч і не розумів усіх релігійних історій, був зачарований майстерністю стародавніх художників.

     Після обіду в затишній тратторії на березі одного з каналів, де Марко вперше спробував справжню італійську пасту, вони вирішили покататися на гондолі. Це було незабутнє враження. Гондольєр, ліниво відштовхуючись веслом від стін будинків, плавно ніс їх вузькими каналами, співаючи мелодійні італійські пісні. Марко розглядав різнокольорові будинки з квітковими балконами, перекинуті через канали горбаті

містки та заглядаючи у вікна, намагаючись уявити життя мешканців цього унікального міста.

     Наступного дня Марко захотів побачити знамениті венеціанські маски. Вони відвідали безліч крамничок, де на стінах висіли сотні різноманітних масок – від витончених та розкішних до кумедних та гротескних. Марко довго не міг вибрати, але врешті-решт зупинився на елегантній білій

масці з золотими візерунками, яка нагадувала йому про таємничі бали, які колись відбувалися у венеціанських палацах.

        Ще одним місцем, яке вразило Марка, був міст Ріальто – один із найвідоміших мостів Венеції, що велично перекинувся через Гранд-канал. З його вершини відкривався чудовий краєвид на головну водну артерію міста, по якій безперервно курсували вапоретто, гондоли та інші човни. Марко довго стояв, заворожено спостерігаючи за цим рухом.

       Під час однієї з прогулянок вузькими вуличками Марко випадково натрапив на невелику майстерню, де старий майстер вручну виготовляв скляні вироби. Він із захопленням спостерігав, як з розпеченої скляної маси народжувалися витончені вази, фігурки тварин та різнокольорові намистини. Майстер навіть дозволив Марку спробувати видути маленьку скляну кульку, що виявилося набагато складніше, ніж здавалося.

       Час у Венеції пролетів дуже швидко. Кожен день приносив нові відкриття та враження. Марко катався на вапоретто до сусідніх островів Мурано, відомого своїм склом, та Бурано з його яскравими різнокольоровими будиночками. Він блукав заплутаними лабіринтами вузьких вуличок, знаходив затишні площі з фонтанами та насолоджувався неповторним містом.

Увечері, сидячи на сходах біля одного з каналів і слухаючи плескіт води, Марко розумів, що Венеція назавжди залишиться в його серці. Це було не просто місто на воді – це був чарівний світ, сповнений історії, краси та неповторної романтики. Він обов'язково повернеться сюди знову, щоб знову відчути цю магію. Прощаючись з Венецією, Марко пообіцяв собі зберегти в пам'яті кожен її міст, кожен канал і кожен відблиск сонця на її спокійних водах.

© Yana Tarasevych травень 2025р.