Глава 32 Випробування порталу

З метою безпеки королеву та її дзижчачу свиту розмістили подалі від порталу, який належало випробувати, – на полуничній галявині. Звідси відкривався чудовий краєвид на річку та веселковий міст. Льодяниковий човник і яблуколіт теж попросили відвести на безпечну відстань. Бджоли-воїни готувалися, коли щось станеться, прийняти бій, оточили щільним кільцем веселку.

– Ваша Величносте, жу-жу, ми не з-з-знаємо, що може вискочити з-з-з проходу, – доповідав королеві смугастий генерал у трикутному кашкеті, – тому Вам краще не риз-з-зикувати.

– М-м-м, а ви впевнені, що самі впораєтеся, відчините без Ключника Двері? – із сумнівом у голосі запитав маркіз Медок.

Генерал завагався, зашаркав ніжками, ніби струшуючи з них квітковий пилок.

– Я так і знав, – сказав, насупившись, міністр і поплескав себе по животу. – Треба б підстрахуватися. Нехай людське дитинча нам допоможе. Сила чарівництва Чистого Серця дитини незмірно велика. Заклинання, вимовлене вустами дівчинки, має спрацювати напевно.

– Ж-ж-жах?! Це, мабуть, небезпечно? Чи варто нам залучати дитину? – засумнівалася Жужа.

Маркіз Медок окинув довгим поглядом тендітну фігурку Марійки, яка виглядала з яблуневого вікна. Її пишне золотаве волосся сяяло на сонці, і створювалося враження, що дівчинка сама була маленьким сонечком, яке своєю присутністю освітлювало казку.

– М-м-м, – усміхнувся міністр, – наша гостя сама вирішить, допомагати нам чи не допомагати. Але здається мені, що дитині сміливості не бракує. Вона допоможе нам.

І справді, Марійка, щойно дізналася, чого від неї очікують, без вагань погодилася. Її, а також чаклуна Сморчка, який не хотів відпускати дівчинку саму, бджоли піднесли до веселки. Добре, що будівельне риштовання не встигли прибрати. Воїни зімкнули ряди, вийняли з піхов кривозубі шаблі і спрямували їх вістрями на міст, який, наче й не було нічого, грав усіма барвами.

– Не бійся, ми з Тінню поруч, – підбадьорив дівча Сморчок. – Сміливо чаклуй, адже у тебе це чудово виходить. Пам'ятаєш заклинання?

– Ага, – кивнула Марійка, помітивши краєм ока, як Тінь визирнула із правого чобота чаклуна і знову сховалася.

Завдяки такому сусідству їй було не так страшно. Дівчинка прокашлялася, поправила сукню, ніби збиралася виступати на сцені перед публікою, і, все-таки набравшись духу, почала перелічувати імена своїх друзів:

– Абра-ар, Бурундун, Віхола-в'юн, Гага…

Не встигла Марійка дочитати заклинання, як веселка плюнула на неї фарбами, забруднивши з ніг до голови. Дівчинка не розгубилася, облизала губи. Правду кажучи, їй дуже хотілося дізнатися, який смак має веселка. Марійка була впевнена, що міст, якщо він готувався зі смачних продуктів, теж має бути смачним.

– Ням-ням, – мружачись, дівча визначало смак, – малинка з вершками! Солодка! Ой? А жовте гіркувате, хоч і з медом?.. Напевно, кульбаби гірчать?

– Не відволікайся, – шепотів Сморчок. – Потрібно дочитати заклинання.

Схаменувшись, дівчинка продовжила:

– Гагатун, Дзинь-да-да!

Під мостом, майже під самим райдужним куполом, відкрився портал. Занадто різко, з гуркотом, який зазвичай буває, коли грубо, ногою відчиняє двері незваний гість. В отвір грузько ввалився нахабний Хробак. Його чорні намистинки-очі жадібно блиснули, оцінюючи меню, а рот вже гриз синьо-фіолетовий шматочок веселки. На голову Марійки посипалися кольорові крихти.

Бджоли обліпили монстра, рубали його шаблями, але зупинити Хробака їм не вдалося. Їхня зброя проти Сумніву була безсила. Чудовисько, відірвавшись від веселки, накинулося на шаблі і, не приховуючи задоволення, почало заковтувати їх одну за одною. Тоді бджоли, обеззброєні і присоромлені, спрямували на Хробака жала.

– Зупиніться! – крикнула Марійка, злякавшись за смугастих воїнів, оскільки знала, що медоносна бджола, вжаливши, втрачає жало, а разом із жалом віддає і своє життя.

На мить, всього лише на одну мить воїни завагалися, але цієї миті було достатньо, щоб Хробак Сумніву, спритно вибравшись із діри, що зяяла під веселкою, хльоснув по них хвостом. Сумніви дуже сильні. Дівчинка знала це не з чуток, але вона й уявити не могла, наскільки нищівним виявиться удар. Оглушені, не видавши жодного звуку, бджоли падали в молоко. На допомогу їм уже поспішав човняр Єрема. Желеподібні восьминоги і сирні рибки теж долучилися до рятувальної операції – виштовхували потопаючих воїнів на берег.

Хробак своїм хвостом підрізав будівельні підпірки. Марійка відчула, що площадка під нею нахилилася, і її ніжки зісковзнули вниз. Дівчинка хаотично розмахувала руками, шукаючи, за що б вхопитися.

– Тримайся! – крикнув їй Сморчок.

Він стояв нагорі, ледь тримаючись за якусь колоду, і простягав дівчинці ногу. Дотягнутися до Марійки рукою старий з його низьким зростом не міг – сам би впав і дитині не допоміг би. Дівчинка обхопила руками коричневий чобіт, однак під її вагою він зісковзнув з ноги чаклуна. Вже за секунду Марійка падала в річку, обнявши чобіт, і що є сили кричала та кликала маму. До молока вона не долетіла – потрапила в підставлену Хробаком пащу. І тут почалося найцікавіше!

З чобота розлилася чорнилом Тінь, обволокла липкою масою Марійку, на деякий час позбавивши її зору. Дівчинка нічого не бачила, але за відчуттями зрозуміла, що Аратс затягує її в хробаковий шлунок. Навколо забурчало, зашипіло, запахло горілим, а потім раптом – БУМ, БАХ, ПЛЮХ!!! Дівчинка знову полетіла вниз і цього разу занурилася в річку. Молоко змило з її обличчя чорнило, і тепер Марійка могла бачити. Над нею виблискувала сімома кольорами надкушена веселка, а також гуркотів дверима все ще відчинений портал, але жахливого Хробака ніде не було видно. Напевно, через нетравлення шлунка його просто розірвало...

Марійка вміла плавати, і досить добре. З раннього дитинства дівчинка тренувалася плавати в басейні. Це все мама намагалася «ліпити» з доньки майбутню чемпіонку. Ах, якби вона знала, як знадобляться її уроки Марійці?! Перевернувшись на спину, як більше подобалося дівчинці, вона попливла до берега. До неї прилаштувався восьминіг. Він уткнувся в Марійчину спину своєю роздутою головою і забив по молоку всіма щупальцями, від чого рух помітно прискорився. Не встигла дівчинка задихатися, як її вже винесло до берега.