І ось їжачок зрозумів,що він загубився в темному ,сирому лісі. І ,що ж робити тепер їжачку? Не вже ,це те про ,що казала мама? Як же бути ? Їжачка охоплювала паніка! Він почав шукати тата й знайомих їжаків та ніхто не відгукувався! Тоді їжачку спало на думку йти до дому тією дорогою якою прийшов. Та згадати не зміг ,бо ще малий та погано знає ліс. Ох матусю,вибач мене ! Коли повернусь до дому більше ніколи не буду тебе не слухатися! Думав собі їжачок та йшов ,нібито тією дорогою ,якою прийшов. Але почав помічати ,що не бачив він не великого дерева ,яке трапилось по дорозі, ні кущів з дикою ягодою! Та ще більше не очікував побачити та почути щось дивне. Воно повзло та шипіло і їжачок знав ,щоб захистити себе треба з крутитися в клубочок. Його голочки -найкращий захист. Воно під повзло геть близько до їжачка та він в нас не із боягузів!
--Ви хто?- запитав їжачок.
-Я,з-з-змія і можу тебе з-з-з'їсти? А ти хто?
-Я ,їжачок! Але з'їсти мене не зможете, бо в мене страшні голочки! Ви собі шкіру проб'єте!- сказав їжачок,хоч знав ,що змія може й проковтнути його.
-Ох,не треба ти мені ! Але більше,щоб не траплявся мені на цьому шляху,бо вже не пошкодую!- сказала змія та поповзла далі.
А їжачок зрозумів ,що вже цією дорогою не піде!
Як вам наш їжачок? Бачу він багато чого ще дізнається та переживе ! Може чогось і навчиться!