Люмко і загадка Темного лісу

Ніч була тиха й густа, мов теплий напій, що обгортає все довкола. Люмко летів поруч із Бімом — маленьким кажанчиком, його найкращим другом. Вони шукали нову галявину для ігор, де квіти світилися б навіть під зорями.

— Далі, за тим деревом! — радісно пискнув Бім, — здається, там стежка!
Та варто було їм перелетіти крізь густі гілки, як світло раптом згасло. Усе. Навіть зорі зникли. Навіть сяйво самого Люмка наче поглинуло щось невидиме.

— Люмко… — тихенько промовив Бім, — чому я тебе не бачу?
— Бо я… не бачу себе, — розгублено відповів світлячок.

Темрява була не просто ніччю. Вона жила. Вона дихала.
Навколо чути було тихе шепотіння, ніби хтось ходив між дерев, але не торкався землі.

— Може, повернемось? — запропонував Бім.
— Ми не знайдемо дороги назад, — прошепотів Люмко. — Але, може, знайдемо світло.

Вони рушили далі, крок за кроком, крило за крилом.
Раптом Бім спіткнувся об щось м’яке — то була стара шишка, але від неї тягнуло теплом.
— Спробуй торкнутись, — сказав Люмко.

І коли він торкнувся, шишка засвітилася. Не яскраво — ледь помітно, як тліюча жаринка. Та цього вистачило, щоб побачити блиск очей Біма.

Світлячок і кажанчик зрозуміли: у цьому місці темрява не зникне від одного променя — але якщо вони знайдуть інші вогники, ліс відкриє свій шлях.

Вони рушили далі, збираючи дивні речі, що світилися по-своєму: краплю роси, срібний гриб, старе пір’я сови. Кожна з них додавала трішки світла.

І коли остання іскорка спалахнула — темрява навколо заворушилася, і вони побачили велике дерево. У його стовбурі блищало око, зроблене з чистого бурштину.

— Ви не боялися темряви, — промовило дерево. — Тому знайшли дорогу. Бо світло — не те, що світиться. Це те, що веде.

Темрява розтанула. Над головами знову з’явилися зорі, а Бім і Люмко засміялися від радості.
— Наступного разу, — сказав кажанчик, — якщо побачу темряву, знатиму, що ти поруч.
— А я знатиму, — усміхнувся Люмко, — що кожна ніч просто чекає, поки хтось запалить її серце. 💫

Любі читачі давайте книжку про Люмка до бібліотеки і насолоджуйтеся цікавими історіями маленького світлячка. Продовження 5-6 разів на тиждень.

Ваша Олеся Холод.