Одного вечора ліс стих. Не співали пташки, не дзижчали комахи, навіть вітер не грав у кронах дерев. Люмко відчув тишу — глибоку й тривожну. Він полетів шукати Лісову Мелодію, адже без неї ліс втрачає життя.
Виявилося, що її викрала Павутинна Тиша — істота, яка ловить звуки в свої тонкі срібні сіті. — Я не зла, — прошепотіла вона. — Просто хотіла, щоб хоч раз була ніч без галасу.
— Але музика — це дихання лісу, — лагідно сказав Люмко. — Без неї навіть тиша сумує.
Він торкнувся сітки своїм світлом, і струни павутини заграли. То була пісня, яку почув сам вітер. Він підхопив мелодію, розніс її гілками, і ліс знову ожив.
З того часу Павутинна Тиша жила поруч — не ловила пісні, а тихо вплітала в них відлуння ночі.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.