Пригоди Люмки
Люмко і Зниклі Зорі
Одного ранку Люмко прокинувся і побачив, що небо над лісом стало порожнім. Зорі зникли! Ні одна не світила, ні одна не мигтіла.
— Щось сталося! — вигукнув він. — Без зірок Місяць буде сумувати!
Він полетів до старої Бабусі-Жаринки, наймудрішої світлячки в усьому лісі. Та глянула в своє світло і прошепотіла:
— Зорі не зникли, їх сховала Тінь-Хмара, яка живе за Чорним Озером. Їй стало самотньо, і вона захотіла, щоб ніч була така ж темна, як вона сама.
Не гаючи часу, Люмко полетів до Озера. Там було моторошно — вода чорна, дерева мовчазні. Але Люмко світив так яскраво, що навіть жабки визирали з комишів.
— Тінь-Хмаро, поверни зорі! — покликав він.
І тоді з туману з’явилася велика сіра хмара з очима, сумними, як осінь.
— Я не хотіла шкоди, — зітхнула вона. — Просто мені самотньо у темряві.
Люмко замислився і сказав:
— Якщо хочеш, я навчу тебе світитися! Не так яскраво, як зорі, але тепло, як добрий вогник у серці.
Тінь-Хмара погодилась. Вона спробувала, і в її середині спалахнуло ніжне світло. В ту ж мить зорі повернулися на небо — бо темрява, що навчилася світитися, вже не може ховати світло.
Відтоді над лісом іноді сяє м’яке срібне сяйво — то Тінь-Хмара тихенько усміхається, згадуючи свого друга Люмка.
#867 в Різне
#143 в Дитяча література
Відредаговано: 07.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
