Пригоди лисички Фроні

Фроня та невідомий художник

Жила-була маленька лисичка. Її звали Фроня.

Вона жила в затишному будиночку-нірці під старою березою зі своєю мамою-лисою. Щоранку мама-лисиця йшла на роботу і поверталася лише надвечір. Ідучи, вона обов'язково залишала для Фроні на столі гарячий смачний сніданок.

Тому, коли Фроня прокидалася, вона сама вставала, вмивалася, чистила зубки та сідала їсти.

X4p6Kr5HD-c98dPWMGuoruzBTvMSl0SUKjfjmqKerV0ykvtVLmZ5nbAZm6uSoQQfvZBjwqH_YMZEURDvBpEmUJLs8Ff-M0BUw9EgO6oBxIL9SM2o76NJ2kvVfKkXeieEJ9OL0jFV

Після сніданку Фроня знову мила ротик та ручки і після цього займалася тим, чим хотіла. Їй можна було робити все, навіть виходити та гуляти на галявині перед будинком. Мама-лисиця забороняла їй тільки одне: далеко відходити від будинку.

Фроня була дуже слухняна лисичка, тому, гуляючи, завжди уважно стежила, щоб випадково не зійти з доріжки, якою вона завжди могла повернутися. Так її навчила мама.

Одного разу, після сніданку, Фроня вирішила піти погуляти.

Вона вийшла надвір і від подиву так і завмерла:

— Хто розфарбував усі дерева? — здивовано спитала Фроня.

Вона була ще зовсім маленькою лисичкою, тому ніколи раніше не бачила осені.

— Ще вчора всі листочки були зелені. А сьогодні вони жовті, червоні, коричневі і навіть руді, як моя шубка.

Фроня стала здивовано розглядати різнобарвне осіннє листя.

— Як можна було пофарбувати стільки листя лише за одну ніч? — продовжувала розмірковувати Фроня. — Треба обов'язково знайти цього невідомого художника і дізнатися, як він це робить, — вирішила Фроня і рушила в дорогу.

Але тільки Фроня спустилася з ґанку, їй знову довелося зупинитися. Вся галявина була всипана опалим листям, і доріжки від її будинку було зовсім не видно.

— Ах так! — обурилася Фроня. — Так він не тільки пофарбував листя, він їх ще пообривав і розкидав скрізь! Як я зможу відійти від дому, якщо не бачу доріжки?

І Фроня почала збирати всі опалі листочки. Але їх було так багато, що попри те, що вона вже зібрала цілу купу, половинка галявини все ще була вкрита листям.

gyNOFf_OMAUdiUePn2byxUe6DTKX5Z3yr0QwqIaawUHN8evo7hS1yLkY9GM-JpUayxomWSzPszHFXFOc0CF6dBiQ-r953JC01gZoO9or9TD9mruowRRMja201ALDCz2iIswJ425Z

— Уф! — стомлено мовила Фроня, сідаючи на зібрану купу листя.

Але сівши, вона раптом відчула, що купа м'яка і водночас пружна, як найкращий матрац. Фроні це дуже сподобалося, і вона почала гойдатися, стрибати по купі, зариватися в неї з головою.

Фроня настільки розвеселилася, що зовсім забула про свою втому і бажання знайти бешкетника-художника. Жовте листя підскакувало разом із Фронею і, весело покружлявши в повітрі, знову опускалося вниз. Воно падало Фроні прямо на ніс, вуха та спинку, але Фроні від цього було тільки веселіше.

І тут Фроня почула:

— Пі. Пі-Пі.

— Ага! — подумала Фроня.— Тут хтось є. Мабуть, це він розфарбував усе листя. Зараз я його впіймаю і дізнаюся, як він це зробив.

Фроня перестала стрибати, нагострила вушка і, причаївшись, прислухалася.

Незабаром вона почула тихий шерех і помітила, як у кутку купи ворушиться листя.

— Попався! — закричала Фроня, стрибаючи на листя, яке ворушилося.

Тієї ж миті Фроня впіймала якогось маленького звірка в сірій шубці з довгим хвостом і смішними вушками, що стирчать.

— Пі-пі! — злякано кричало звірятко.

— Зізнавайся, — грізно сказала Фроня, — це ти перефарбував усе листя? Хто ти такий? Як тобі вдалось це зробити? Ну! Кажи!

— Я мишеня Рікі, — жалібно запищало звірятко, — і нічого я не перефарбовував. Я просто біг повз, побачив, як ти весело стрибаєш, і теж захотів пострибати.

— Це правда? Це не ти перефарбував листя? — розгублено спитала Фроня, опускаючи мишеня на землю. — А може, ти знаєш, хто це зробив?

— Ні, не знаю. Я ще дуже маленький. Я лише місяць тому народився і сьогодні вперше на вулицю вийшов. А що означає перефарбувати?

— Розумієш, — багатозначно почала Фроня, — все листя на деревах завжди було зелене, а ось сьогодні воно раптом стало різнобарвним. Його хтось перефарбував за одну ніч, та ще й пообривав, і закидав ними усю галявину так, що моєї доріжки тепер не видно. Я півдня їх збирала і навіть половини не зібрала. Тому я хочу знайти цього бешкетника і дізнатися, як йому вдалося за одну ніч розфарбувати стільки листя і для чого він це зробив. Зрозуміло?

— Так, — пропищало мишеня, — хочеш, я допоможу тобі зібрати решту листя?

— Звичайно! — зраділа Фроня, і вони вдвох з мишеням почали збирати листя.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше