ЧАСТИНА 14 .ПРО ПИРІГ .

От  зібрались  ми   на  кухні ,

Після  гонок  незабутніх ,

Нашорошили  вже  вуха 

Й нумо  всі  бабусю  слухать .

«Зараз  будемо  пекти  !

Ви  дівчата  , й звісно  ти 

Сонечко  маленьке  наше ,

Це  мені    бабуня каже»

Я  ж стою  оторопівши  ,

І голівку  опустивши  .

Не  робила  я  такого ,

«Ні – ні  - ні , я  ні до  чого !

Ще  щось  вам  тут  напартачу

Й зіпсую  всю  радість  матчу .

Й чесно  вам  сказать  , бабусю ,

Плитки  вашої   боюся ,

Я кажу  і  сміх  і гріх ,

Спечу  лапи  - не  пиріг !»

Я роблю  назад  два кроки  ,

Кішки  вже  почали  охать  ,

Засмутились    Ліза  , мама

Всі  хитають  головами  .

«Ні  кицюню  , ти ж  наш  гість –

Каже  бабця -  потрудись  ,

А  інакше  твій  шматочок ,

Он  віддам   циганській дочці !»

Я підбігла  до  вікна .

Правда  он  стоїть вона 

У картатій  сукні  чорній  ,

І хустині  кольоровій .

Мені ручкою  махає  ,

Що  робити  ?! Я не  знаю !

Поділася б це  точно  ,

Та  сама  теж  їсти  хочу  ,

Та  не  хочу  обпектися !

Як  вчинить  маленькій  киці ?

«Добре ,я допоможу  -

Бабці  Гані  вже кажу  -

А  тій   дівчинці - циганці  ,

Винесу  шматок  в піалці !

Все влаштовує усіх !

Пора братись за пиріг !

Ліза посуд  витягає ,

Мама фартух одягає  ,

Бабця Ганя й Умка-  киця

Миють яблучка  в водичці ,

Кішка  старша  витирає ,

Я як  можу  помагаю .

Намагалась  , так  сказати  ,

З шафки  борошно дістати ,

Та  на лапках не  встояла ,

Вмить  зашпорталась  упала .

Й борошно  , немов  той  сніг ,

Раз ! На  голову  мені  !

Все посипалось  пісочком  !

В носі  крутить  , щіпа  очі !

Я і оком не  змигнула  ,

Ну поойкала  , ну чхнула  ,

І продовжую  вже далі

Помагать  бабусі Гані ,

Борошно  їй віддала 

Й бити  яйця пішла .

Перше  мимо миски трішки ,

Друге теж … Ну  ось  так вийшло !

Але  третє в  миску ! Бінго !

Ледь впіймати його встигла !

Далі  все робили  разом  ,

Бо  сама  усе й  одразу ,

Я звісно  зробити  можу ,

Але  наслідків дай Боже ,

Від  таких  експериментів

Можуть  статись  інцеденти  .

Ось  пиріг  ми  вже  зліпили ,

Вже  відтерли все  , відмили

І поставили  пектися .

Буде  смачно  людям  й кицям .

«Ви ж  дивіться  не гуляйте  !

Солодощі  наглядайте  -

Каже  нам  суворо  Ліза –

Бо  згорить  й  не  буде  призу !»

Ми киваєм  головами .

«Не  хвилюйтесь  , Ліза , мама .

В нас же  все  тут  під  контролем

Вже пиріг  дістанем  скоро !»

«Добре , тільки ж без пригод ,

А ми  поки  на  город ,

Як  поробимо  всі справи ,

Будем  чаювати  з вами!»

От  пішли  наші  дівчатка ,

А ми  сіли  вартувати ,

Вже  омріяний  для всіх ,

Кото – яблучний  пиріг !

Слідкували  ми  уважно ,

Як сек’юріті  поважні ,

Нашорошили  вже вуха  ,

Аж  тут  бачим  раптом муха ,

Умостилась  поруч  з нами!

«З-з-здраствуйте , шановні пані !

Як сямається ? Живеться ?

Що  солодощі в процесі ?»

«Так ,шановна пані Мухо ,

Каже  Умка – киця   сухо .-

Хочеш  помагать- сідай ,

Якщо  ні  не  заважай !»

«Ой  а  грубо  так чого?-

Шепочу  я  до  Марго .»

«Бо отут , в селі  всі знають ,

Яку вдачу  муха  має .

На  початку  гудить  в вухо ,

Й спонука  всіх  її слухать ,

І про   тебе  теж  питає ,

Але  потім  же літає

Й по  селу  чутки  розносить ,

Про  усіх , так  повелося !»

«Ой , шановна старша кішко ,

Не  така я  вже  між  іншим .-

Виправдовується Муха ,

Бо  вдалось  нас  все ж  підслухать .-

Просто  поруч   пролітала ,

Бачу  ви  засумували  ,

Варта – це  ж  така  морока ,

Думала   погратись  трохи .»

«А ми  киці   вже  дорослі ,

У  нас  справ  важливих  вдосталь!»

«Та чого  ви так   дівчата ?-

Стала  я своїм  нявчати .-

До  нас  гостя  з  добрим серцем ,

А пиріг , он  ще   печеться ,

Встигнем  витягнути  вчасно ,

У  нас  є  ще  купа  часу .

«Ну ! Пограймося  хвилинку ! –

Підхопила  муха  стрімко  .-

Відпочиньте  , розімніться

І до  діла  знов  беріться !»

«Добре  , тільки  зовсім  трішки –

Пронявчали   старші  кішки –

Так  у  що   ми будем   грати ?

В хованки  чи  може  в карти ?»

«Можна  й в карти  , а  хоча …

Нумо  грати  у  квача !

Я тікаю – ви  ловіть  ,

Лиш  дивиться  не впадіть !»

Ми  научені  вже  матчем ,

Згодилися , не інакше  !

Й почалася   наша  гра ,

Муху  ловимо ! Ура !

Бігали  ми  вліво  - вправо ,

Вмить  забувши  про  всі  справи ,

Грались  ми  замість  хвилинки ,

Десь  приблизно  дві  годинки  !

Аж  тут  чуєм  , пахне  димом ,

«Ой  та  що  ж ви  на  робили  -

Ойкають   наші   дівчатка ,

Уриваючись  до  хати-

Дим   вже  валить  на  всі  боки !

На  пиріг   хоч  одним  оком ,

Не   додумались  дивиться ,

Наші  неуважні  киці ?»

Кинулися  ми  до призу  ,

Я , бабуся  , Ума  , Ліза ,

І матуся  із  Магро  .

Муха  шкіритться : « Ого !

Буде   що  вже  розказати ,

Ледве  не  спалили  хату ,

Недосвідчені   хазяйки  !

Не  хазяйки , а  незнайки !»

«Жди  , та  не   діждешся , мухо , -

Відмовля   бабуся   глухо –