ЧАСТИНА 13 . МИР ТРЕНУВАННЯ ТА ПРИЗ !

Хоп , і вже Марго  побігла  ,

Я за нею ледве встигла 

На горище по  драбині

Вилізти , я ж не людина ,

І тим паче  я не мавпа  ,

В мене  ж не долоньки – лапи !

Ні , ну  що ви ?! Це не скарги ,

Не жаліюсь  правда – правда !

Просто констатую факти

Було важко  залізати  ,

Та у нас таки все вийшло !

Опинившись на горищі ,

Ми обнишпорили  всюди ,

І знайшли Умасю  любу .

Заховалася в куточку

Й плаче  там , стихать не хоче .

«Не ридай ,- прошу я кицю –

Є водичка у крині .

Ну ходім до бабці Гані ,

Вона  ж там переживає !»

«Не піду  ні з ким  нікуди !

Ви всі  злі ! І кішки й  люди !»

«Ну не  злі , а принципові –

Марго  каже  гонорово –

Щоб  навчитись  чому небудь ,

Довго  працювати  треба ,

А не видавитись  слабше ,

А інакше от побачиш , 

Слабкість  ця  тебе згризе .

Тобі треба це усе ?»

«Ні я хочу бути сильна ,-

Каже Умка .- як  ти  мила ,»

«Ой яка ти  молодець ! –

Кажу я – сльозам  кінець .

Можна  до  людей спускатись.»

«Стій ще  треба розібратись ,

Що робити з матч  - реваншем .-

Зупинила  кішка старша  . –

Умка  відігратись  хочеш  ?»

«Ще питаєш ?! Звісно  хочу !»

Тоді  так  я пропоную :

Я три  дні  тебе  треную ,

Потім  біжимо  ще раз 

І побачимо  якраз  ,

А чи  станеш ти  спритніше ,

В кого яблук  буде більше !»

«А я буду  журналістом  , -

Кажу я  подружкам-  кицям  ,

Зафільмую  все запишу  ,

Й буде  казочка  чи віршик !»     

Що ж ударили по лапах

І побігли  показати

Всій  маленькій сім’ї  нашій ,

Що  знайшлась  усе ж  пропажа !

Потім  були  тренування 

Аж  до ночі з-поза  рання

Кішка  старша  Умку вчила ,

Як у  тільці  мати силу .

Як  ті лапи  накачати ,

І хвостом  спритно махати ,

Як групу підтримки слухать ,

В спорті ж теж важливі вуха .

А ще вчила не здаватись

І собою  все ж пишатись ,

Так після  поразки  теж ,

Бо настрою  нема  меж .

Після всіх  падінь  є  злети ,

Кубки й від  журі  презенти  .

Словом  кішка наша старша –

Сама мудрість  не  інакше .

Умку  так  натренувала  ,

Що  та  уночі ганяла  ,

У ві сні  , та перед  матчем .

Розминалась  не інакше .

В день змагань устала  рано

Й виконавши усі  прави ,

Стала  із Марго  на старті ,

Журі тут . Біжать дівчата !

Хекають сопуть кицюні

Та про  втому  їм зась думать .

Думають лиш скільки  влізе

Яблук  для бабусі й Лізи .

Так стараються  несуться

Посміхається матуся :

«Які сильні  в нас  дівчата !

Все ж не хочуть  програвати!»

Крок ще крок … Так мало  часу !

Все прибігли ..Одночасно ?!

І захочеш  не повіриш

Киці перетнули  фініш !

Умка і Марго пліч- о пліч

«Ну тепер  погляньмо в кошик –

Каже радісно  бабуся .-

Скільки  яблук? Подивлюся .

В Умочки аж  цілих  тридцять !

Молодчинка  , моя кицю !

Ну  а скільки  у Марго?

Також  тридцять  усього!

Ну вітаю  вас сім’я

Усі спритні ! Нічия !

Приз  буде  один на всіх :

Ситний  яблучний періг!»

Ми усі  тут обнялися

І дівчатонька і киці

І  швидесенько  до хати

Приз жаданий випікати !