ЧАСТИНА 6. ЛІКВІДАЦІЯ КАТАСТРОФИ .

"Ой! І що ж тепер  робити ? -

Вмить перелякались діти "

"Може скажемо  дорослим ?-

Каже Бім - Мовляв , стряслося !"

"Обійдемось  без скандалів ! -

Баронесса  промурчала ."

"Зараз  спробуймо  сушити ,

Так  малеча , досить  нити . -

Марго  лапою грозить  - 

Зараз  впораємось вмить !

Будем  дути всі  на  пляму ,

Висохне й не скажем мамі ." 

Ми і дули й задували 

Ну а  пляма  не зникала ...

В старшої  думки цікаві ,

Тільки нам із  дітлахами  ,

Трба  було  діять  швидко ,

Поки матінки  не видко .

"Слухайте  - прогавкав  Бім -

Може  витерти  ось  цим ?-

Простягнув  він Лізаветі 

Купу  квітчастих  серветок "

Але й це не спрацювало ,,

Бо серветки  вмить  розтали ,

Як сніжинки на вікні . 

Нони зникли , пляма - ні .

"Бімчик , впораймось  юез  тебе ,-

Каже Ара - Треба  ... Треба ..

Треба  спробувать  водою ! 

Котобаннда , всі за мною ! "

Ми скрадались  як ті нінзя , 

В ванну все ж таки  пролізли ,

Десь  знайшли  відро  стареньке ,

І наповнивши  хутенько ,

Знов  побігли  у кімнаму , 

Щоби  пляму  відмивати  .

Ми боролися з коотом  

Як ота  солдацька  рота ,

Та нічого  все  ж не вийшло ,

Пляма  стала  тільки більше !

Поки думали , гадали , 

Мама  ззаду  вже стояла ..

"Ну ви рідні й  начудили ...-

Жінка  все ж  заговорила "

Ми  підскочили  зі страху ! 

Як  почала  Ліза  плакать :

"Мамочко , ми  не  хотіли !

Правда  , друзі  ?" А ті  в  крила ,

Позбирали  хвости  й  лапи , 

І давай  скоріш  тіікати !

Так ! Лякливі  всі  знайомі  ,

Миттю  рушили  додому  .

Отака  була  в  нас  дружба ,

Хитра і коротка  дуже .

Так  лишились  ми  самі .

Ми і  пляма  на стіні ,

А ні - ні ! Ще  погляд  мами ,

Ми вже  трусимо  хвостами 

Тільки б  Лізу  не  сварили ...

Ми - то  кішки не вразливі  , 

А от   діти   - завжди  діти ,

Для  них  сварка  - кінень світу !

"Як  політ ?- питає мама -

Кішки стали  вже  птахами ? "

"Кицями  лишились  киці ,

Лиш  копот  з'явивсь  на  стінці .-

Дівчинка  відповідає - 

Що  робити  ми  не  знаєм ..."

"Ну  ...- задумалася  мама ,

Зараз  спробуємо  з вами  

Із  біди зробить  красу . 

Зараз  фарби принесу ."

"А в куток  коли  іти ?...

Ми ж  накоїли  біди ...

Ой , та  видихніть  дівчата  ,

Часом  можна  . Що сказаи  ,

Я малою  теж  була 

Й  мріяла  про  два  крила .

За  минулий  раз  пробачте  ,

Я тут  прочитала , бачте , 

Що  куток  - це  алогічно  , 

Гне  дітей психологічно . 

"А для  чого  тобі фарби  ?-

Я питаю - нам  би знать  би ..." 

Намалюємо  картину 

І повісимо  на  стіну .

Так  не буде видно  плями .-

Усміхнувшись  каже   мама ." 

Несподівано  для всіх 

Вмить  кімнату сповнив  сміх ,

І взялись  ми  малювати ,

І рукасті  і хвостаті .

Мама  сонце  малювала , 

Я травичку  - покривало , 

Ліза  подушки - хмаринки , 

А Марго  смішну  хатинку ! 

Ой , а як раділо  серце , 

Коли  це  диво - мистецтво ,

Разом  вішали  на стіну ! 

Стільки  радості  в дитини , 

І у нас  щастя  по  вуса ! 

Мала  рацію  матуся .

Викрутилися  красиво  ! 

Це  бешкетницям властиво !