Осінь , холодго і мжичка ,
Я -кицюня невеличка ,
Ось сиджу собі на лавці ,
Хочу сирників в сметанці ,
Хочу голубців в капусті ,
Тільки де ж вони візмуться ?
Аж тут раптом , із під'їзду
Йдуть Матуся й руда Ліза .
Дівчинка на лавку сіла ,
І питає мене :"Мила ,
Ти сама в таку негоду ?
Ти ж мабуть іще й голодна !"
По - акторськи я зітхаю ,
Що робить тепер я знаю :
Вушка вниз і ахи -охи ,
Втягуюю і боки й щоки ,
Щоб мала розтала точно,
Жалібно дивюсь їй в очі .
Дівчинка рукзак вікрила .
Так , і що тут ? Пахне сиром ...
Не повірете , народ !
То не сир був ! - Бутерброд !
Справжній - справжній ,
З ковбасою !
Ліза ділиться зі мною !
Муркочу , горнусь до Лізи ,
Та могла б в рукзак залізла !
Дівчика лише сміється .
Ох , Мала з великим серцем .
Каже :"Мам , візмем пухнасту ?"
Мама супиться :"Ліз , здрастє !
Однієї вистачає!
Так , втавай ! Таксі чекає !"
Тут зітхаю вже правдиво .
З Лізою була б щаслива,
А так сіра , зла машина
Викрала мою людину !...
Мжичка виросла у зливу ,
Ліза там десь нещаслива .
Певно плаче у машині ,
І я те верніть дитину !...
Відредаговано: 18.08.2025