Візит до султана

На сході сонця простягає
столиці давній краєвид,
промінням ранішнім встеляє
будівель гарних різновид.

Навколо міста нескінченна
могутня велична стіна
в тяжкі часи вона священна,
для міста сила рятівна.

За нею величі багато,
красива радість для очей,
фасади сяють, мов на свято
їх готували сто ночей.

Яскраві квіти розквітають
в дворах будинків цих людей,
сади все рясно покривають,
та зелено уздовж алей.

Все бездоганно симетрично
орнаментом іде сповна,
стоять всі вулиці ритмічно,
у центрі площа головна.

Із висоти, де птах літає,
На квітку схожий даний двір,
майстерність душу ця вражає
і розширяє кругозір.

Посеред площі височіє
палац красивий, мов у сні.
Поверхня вся його біліє,
як сніг в морозні ясні дні.

Високі вежі з куполами
сягають прямо до небес,
при вході арки йдуть рядами,
в житті не зрів таких чудес.

Подалі золотом обшитий
фонтан величний майорів.
Він лазуритом щедро вкритий,
це знак багатства цих країв.

Вхід до палацу зустрічає
у сотню сходинок підйом,
на кожній вартовий чекає
султанів захистить прийом.

В палац посланники заходять,
проводить варта їх туди.
Всі у великий зал заходять,
де перемови будуть йти.

Зал дуже світлий та просторий
в оздобленні та килимах,
на стелі розписи мов зорі,
орнамент в різних кольорах.

В тарілках солодощі й фрукти,
напої в склянки розіллють
та інші вичурні продукти
гостям шановно подають.

Як трапеза уже скінчилась,
час для розмови підійшов,
козацька думка просвітлилась
в пізнанні іноземних мов.

Мамай підносить в дар султану
майстерну збрую для коня,
сорочку вишиту нитками
і титул дружнього звання.

Султан прийняв ці подарунки
і договір про мир уклав,
тепер вже дружні з ним стосунки
та спокій на землі настав.