Пустеля

В краях на сонячному півдні
Мамай з військами побував.
Там дикі звірі дуже дивні
і чудо сад зір милував.

У них тоді була задача
з султаном там здобути мир,
до цього їм була удача
та й він уже був командир.

Палац султанів був далеко
через пустелю і пісок.
Пройти цей шлях буде не легко,
це витривалості урок.

Тож козаки це розуміли,
що їх чекає довгий шлях,
провідника собі зустріли,
який життя провів в пісках.

Усе добро вони зібрали
і спорядили караван,
в ранковий час вже вирушали,
щоб пережить жаркий дурман.

Верблюди кораблі пустелі
поважно впевнено ідуть
крізь пекла жар й піску метелі,
бо знають свій нелегкий путь.

Вже кілька днів все крок за кроком
загін посланників іде,
і всюди, де не кинеш оком,
крім дюн нічого не буде.

Буває з пагорба одного
видніє озеро та пляж,
та скільки б ти не йшов до нього,
все не дійдеш, бо то міраж.

Здавалось їм, що заблукали,
та думали вже не дійдуть.
Провідника свого спитали,
чи не забув він часом путь.

А той промовив за хвилинку,
суворий шлях під силу нам,
бо скоро дійдем до зупинки
і буде відпочинок там.

Пройшли вони ще дві години
і всі побачили уклад,
посеред жовтої долини
стоїть і зеленіє сад.

Неначе острів в океані,
рятує вас в негоди час,
так ці пейзажі богом дані,
щоб шлях полегшити для нас.

Розкішні пальми із плодами,
що мають дивовижний смак,
і прохолоди тінь над нами
на сон схиляє тільки так.

Казкове озеро чарує
мандрівників всіх йти сюди
і сил нових воно дарує
з криштально чистої води.

І звірів диких напуває,
дає життя всім навкруги.
про цей оазис добре знає,
хто зміг пустелі лють пройти.

Перепочивши до світанку,
зібрались далі вони йти,
щоб до наступного вже ранку
палац султана віднайти.