Острів

У синім морі все буває,
в природі зміна йде за мить,
то шторм і буря насувають,
то знову сонце і блакить.

Так довго плавали морями
відважні наші козаки,
землі не знавши під ногами
здавалось довгії роки.

Негода часто їх траплялась
і сильний вітер штормовий,
їх кораблі перевертались
та не тонули в час лихий.

І хвилі до небес сягали,
як гори в висоту були,
вони всіх моряків лякали,
лиш козаки встоять змогли.

Здається гіршого немає,
як шторм бушує стрімголів,
але на морі ще буває
суцільний стиль без всіх вітрів.

Вода мов дзеркало гладеньке
і ні хмаринки в небесах,
підсмажить сонце помаленьку,
від спеки наче їде дах.

І як би плисти не хотілось,
та човен з місця не руша,
неначе в світі все спинилось,
живою є лише душа.

Пройшовши ці незгоди вправно,
Мамай до сили вітру звик,
командою керує вправно
як капітана помічник.

На горизонті їм видніє
єдиний острів навкруги,
і сад на ньому зеленіє,
розкинувшись на береги.

Мамай команді дав завдання
близ острова на якір стать
і групу вибрав за бажанням,
щоб дикий острів обшукать.

Їх головна була задача
це пошук прісної води,
і тут чекала їх удача,
вони змогли струмок знайти.

Та дещо все ж їх здивувало,
охайно висаджений сад,
в природі рідко так буває,
щоб всі дерева йшли у ряд.

Мамай верховно вирішає,
що острів треба обшукать,
загін повільно вирушає
загадку саду розгадать.

Зайшли на пагорб величенький
й за ним побачили тоді
будинок з дерева маленький
стоїть собі на самоті.

Напоготові взяли зброю,
до хатки рушили у бік,
і відповідь була простою,
там жив старенький чоловік.

Заріс весь так, очей не видно,
із хутра одяг та взуття,
В сухій траві дрімає мирно,
так день за днем іде життя.

Від шуркоту прийшов до тями,
так здивувався аж закляк,
здається ворушить губами,
лиш тільки вимовить ніяк.

Тут козаки сховали зброю,
Мамай чужинця запитав:
як звати, що було з тобою
і як на острів потрапляв?

Почав старенький промовляти:
колись був на човні купцем,
вмів крамом різним торгувати,
в торгівлі гарним був взірцем.

З країв далеких повертався
із трюмом золота й скарбів,
до рук піратів він попався,
з команди лиш один вцілів.

Його пірати пощадили,
не стали зразу убивать,
а як до острова приплили,
лишили вік тут доживать.

Вже десять років загадковий
на цьому острові він жив,
сад виростив собі фруктовий
та диких звірів приручив.

Життя його й печальна доля
за душу взяли козаків,
сказали, що козацька воля,
прогнать піратів із морів.

Із острова його забрали,
запаси в трюмі поновив,
до слави козаки рушали,
щоб мир у світі наступив.