Пригоди козака Мамая

Село в снігах

Страшенний холод пробирає,
метіль мете та всюди сніг,
хоч довгий шлях ще їх чекає,
та дух міцний зігріє їх.

В снігах пустелі без турботи
долали шлях свій козаки,
аж раптом бачать їх навпроти
ідуть з уловом рибаки.

Мамай від цього здивувався,
сказав готовим бути всім,
з чужинцями він привітався,
взамін вони вклонились їх.

Хоч мови нашої не знали,
та жести вказували так,
що мир вони пропонували,
як добрий і привітний знак.

Рибалки вдягнутими були
у хутро з голови до ніг,
і дошки до взуття прикули,
щоб легше їм ступать на сніг.

Вони до себе закликали,
де стежка втоптана буда,
і козаки до них пристали,
дійшли до дивного села.

Там були круглі всі будинки,
зі шкур натягнута стіна,
замість дверей одна шпаринка,
і ні єдиного вікна.

Гостей вождю вони позвали,
а той старий вже мову знав,
сказав, щоб одяг їм роздали,
й сердечно путників вітав.

Він у Мамая дізнавався,
куди ідуть вони, за чим,
почувши відповідь, зізнався,
що йдуть вони шляхом не тим.

Бо землі ці - це північ крайня,
а їм на захід зараз йти,
за скелями долина дальня,
і нордів можна там знайти.

Сказав, як люди виживають,
на цій землі, що вся в снігах,
з мисливства їжу й одяг мають,
та рибу ловлять у ставках.

Ще день вони погостювали,
зібрались далі козаки,
мушкет вождю подарували,
за цю гостинність залюбки.

Подобається

#2350 в Різне
#593 в Поезія
#454 в Дитяча література

Відредаговано: 28.07.2022