Похід на північ

Хоч славним є козацьке військо
на захисті земель своїх,
та ворог до кордонів близько,
час друзів пошукать нових.

На півночі в далекім краю
народ відважних вояків
з часів прадавніх проживає,
їх норди звуть впродовж віків.

Військових досвід дуже схоже
в житті для них є головним,
і дружба з ними допоможе
у боротьбі зі злом лихим.

З цим отаман загін збирає
посланників у ті краї,
та ставить на чолі Мамая
й поради надає свої.

Що норди в світі поважають
відвагу й силу над усе,
на цей загін надії мають,
що мир із ними принесе.

Важлива в козаків задача
та подорож буде складна,
нехай їм слідує удача,
благословить цей шлях сповна.

Зібравши все добро з собою,
пішли на північ козаки
готові до пригод та бою,
що їх чекають навкруги.

Зайшли вони в краї далекі,
де слід людини не ступав,
здається тут межа безпеки,
а далі дикий світ настав.

У темнім лісі дня не видно,
лиш вітер листя підійма,
голодних звірів звуки чутно
і опустилася пітьма.

Знайшли галявину світленьку,
багаття склали для тепла
й дрімати стали помаленьку,
по черзі варта в них була.

Мамаю бути час в дозорі,
свою рушницю в руки взяв,
тут лютий вій лунає в зорі,
то певно вовк їх слід узяв.

Видніє за кущами ворог,
голодний блиск очей лихих,
як запалав в рушниці порох,
влетіла куля поміж них.

Одного вовка подолали,
та зграя разом з ним прийшла,
вже козаки всі повставали,
дістали зброю, що була.

Тут жвава бійка зав’язалась,
стрибають звірі із кущів,
та сила в козаків лишилась,
щоб порубати всіх вовків.

Мамай лиш шаблю підіймає,
на звірів наганяє страх,
мушкетів залп все не стихає,
рідіє зграя на очах.

Вже чотирьох вовків здолали,
а решту страх всіх подолав,
хвости під себе піджимали
і миттю їхній слід пропав.

Лікують рани козаченьки,
трофеї роблять із вовків,
Зі шкури одяг є тепленький,
намисто бойове з кликів.

Так кілька днів крізь ліс блукали
і полювали дичину,
та врешті вихід відшукали
і вийшли в сніжну білину.