Пригоди кота Мурзика. Книга 1

Зустріч онуків

У баби Клави і діда Юхима був син і була дочка, зять, онучка та онук. Про дядька Петра ми вже все прекрасно знаємо, він був старшим, тітка Олена була молодшою донькою, її чоловіком був дядько Ігор, вони мали двох дітей Іру та Андрійка.

У дітей почались канікули у школі і вони приїхали до бабусі з дідусем. Ой як же вони були раді приїзду онуків! Баба Клава борщику зварила, пиріжків напекла! І нарешті, нарешті дістала цукерки та печиво! Ні, голодним у баби Клави залишитись неможливо. Онуки на підході, чайник закипів, у заварник поклали калини, налили окропу, насипали чай, настоюється. Аромат калини охопив увесь дім.

-Онуки приїхали!-закричав дід Юхим.

Він та баба Клава вибігли на вулицю зустріти онуків. Обіймала їх баба, цілувала, вона так сумувала за ними! Діду Юхиму сумки з речами, а бабі Клаві завдання нагодувати дітей.

Привела вона їх у кухню, посадила за стіл, наклала їм борщу і пиріжків на стіл, чай не стала наливати, ще остигне, а його потрібно пити гарячим. Сіла біля них і почала розпитувати як у них справи, як вчяться, а головним було – чи не морять їх там у місті голодом. В дітей усе було добре й оцінки хороші, і годували їх за розкладом. Баба Клава слухала й не могла намилуватися на своїх онуків. Борщ вони з’їли, пиріжки поїли. Ситі й радісні очікували чай і цукерки. Ой кому-не-кому, а онукам солодощі завжди перепадали.

Пішла баба Клава до місця де стояв заварник, а його там нема. Перелякалась баба, може вона тільки хотіла заварити чаю, а не заварила! Ой біда-біда! Пішла шукати заварник – нема. Не залишить же баба дітей без чаю? Пішла брати заварник із сервізу. Він знаходився в вітальні. Ця кімната була не дуже великою, але дуже затишною. Там був телевізор, диван, стіл, книжкова шафа, крісло-качалка й звісно ж невеличка шафа з сервізом. Баба Клава пішла туди й побачила таку картину: дядько Петро качається на кріслі-качалці, наливає собі чай з заварнику у сервізну чашку й дивиться телевізор, підносить чашку з чаєм до вуст, бере пульт, переключає канал, випиває увесь чай з чашки, бере заварник і знов наливає повну чашку. Ошелешена баба Клава дивилась на ту картину й не могла зрозуміти що коїться. Тут ззаду баби Клави у кімнату заходить дід Юхим:

-Синку, а налий мені ще чашечку!-промовив дід, визирнувши із-за спини баби Клави.

-Ви чай тут п’єте, а діти?-не витримала баба Клава.

Дядько Петро налив чай у чашку батька й заварник став пустим. Англійці здивовано подивились на бабу Клаву, яка ще й досі слідкувала за такою картиною.

-Це для онуків?!-спитав дід Юхим.

На це у баби Клави відповіді не знайшлось. І тут прийшли онуки:

-Дідусю, дядьку, в Англії чай о п’ятій п’ють,-промовила Іра.

Ось так пройшов день приїзду онуків. Бабі Клаві довелося знов заварювати чай, а діду Юхиму й дядьку Петру прийшлося відповідати за свій вчинок баба змусила їх відремонтувати стілець, який зламався напевне ще рік тому.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше