Глава 3 Спостереження Гамлета

Уже зрозуміло, що коти роздумують так, як Гамлет: «бути чи не бути», так мовити. Але найбільш у цьому домі розмірковував пес Гамлет. Тому його так і назвали. Цей собака постійно над чимось думав, щось розмірковував й постійно йому було цікаво, що ж тут коїться.

Увесь час Гамлет спостерігав за Мурзиком і хотів дізнатися куди він ходить, де спить, а найбільш йому було цікаво чи він-то їсть курей у хазяйському дворі? Якщо б цей пес був людиною, скоріше за все, він би був детективом, бо на всі свої запитання він знайшов відповіді.

Звідки з’явився Мурзик ніхто не знав. Але куди він міг зникати і бути там тижнями? Пес Гамлет відповідально  поставився до заданої йому задачі й почав спостерігати за котом.

Якось вночі, коли вже всі, окрім Гамлета, спали, Мурзик прокинувся й пішов до калитки. Перестрибнути через неї коту було раз плюнути. Але що робити собаці? Коли Мурзик був уже по той бік калитки, Гамлет ще думав як же йому добратися до нього. І він вирішив робити підкоп. Через пів години у нього була надія, але, не було підкопу. Минув деякий час і пес, зарившись уже під калитку, заснув. Ой дісталось же йому вранці від діда Юхима! І згадувати боляче. У той час Мурзик уже дрімав на своєму стільці.

Ох бідний Гамлет. Заради цих слів був перевернутий увесь твір і замінені слова «бідний Йорик». Але добре, що хоч пес живий залишився, бо ж дід Юхим вирішив, що він хоче втекти.

З невдачею за спиною, Гамлет вирішує зробити другу спробу. Хороша нагода випала вночі у четвер, тоді ще місяць був повний. До цієї події Гамлет дуже добре обдумував план дій і місця, де буде переховуватися від Мурзика. Й ось тієї ночі відбуваються переслідування Гамлетом Мурзика.

Господарі заснули. Місяць виглянув із-за хмар й освітив вулицю. Прокинувся Мурзик і план Гамлета. Кіт знов пішов до хвіртки, щоб перестрибнути її, а тим часом собака побіг до того краю забору, де колись відбувся інцидент з козою та дядьком Петром, з того часу там існує дірка, через яку планував проскочити Гамлет.

По той край хвіртки відбудеться найцікавіше, але тепер детективу потрібно знайти підозрюваного, бо може Мурзик жив і їв у двох родинах? Цього найбільше боявся Гамлет. Від цієї думки він прожогом кинувся до місця, де кіт перестрибував хвіртку та знайшов там…сірого кота з нашийником, але то був не Мурзик. Пес сховався за парканом і почав чекати. Через кілька хвилин з’явився чорний, жирний котяра, також з нашийником, на якому було написано «Бос дворів», хвилин через десять на дорозі з’явилося ще більше котів, Гамлет дивився на них, а потім поглянув на паркан, на якому сидів Мурзик, коли до усіх котів прибіг ще рудий кіт, Мурзик стрибнув на землю й підійшов до того чорного кота, він розпушив хвоста його шерсть стала дибки, а потім Мур подивився на нашийник товстуна. Одним спритним рухом лапою, кігтями він вирвав табличку з написом «Бос дворів» з шиї кота. Його розпушена шерсть одразу стала нормальною й Мурзик почав ходити коло чорного кота й дивився на нього зверху вниз. У цей час вже у товстуна шерсть стала дибки й він вищирив зуби на худорлявого Мурзика. Той, у свою чергу, сів перед його мордою й демонстративно почав лизати лапу. Це вибило товстуна з колії і він розгубився, не знав, що робити. Саме в цей момент Мурзик випустив  кігті й наніс йому удар по шиї! Коти сиділи мовчки й спостерігали за тим, що відбувається. Гамлету теж стало так цікаво! Хто ж, хто ж виграє?

Місяць ще більше освітив дорогу, стало краще видно, що відбувається на полі бою.

Розгніваний чорний котяра підняв свій жирок з землі, встав на лапи й почавши видавати характерні котячі звуки кинувся на Мурзика! Шипіння та нявкання цього товстуна накрило всю вулицю ковдрою котячого гніву. Мурзик відвернувся від удару й скочив на калитку, сів там і звісивши хвоста дивився на товстуна. Жирний кіт шипів, нявкав і намагався дострибнути до Мурзика, але це було не можливо, бо велике пузо весь час тягло його вниз. У домах по сусідству почало вмикатись світло. Коли в першому домі увімкнулась лампочка, Мурзик стрибнув у двір і побіг робити вигляд що він спить. Після цього ще в декількох хатах засвітились вікна й почали виходити люди в піжамах. Хто з вилами, хто з лопатами, а хто з віниками. З двору Гамлета вийшов дід з граблями. Коти розбіглись, а пес ще й досі слідкував за подіями, неначе в кіно. Дід Юхим й інші почали сваритись та одночасно проганяти котів з подвір’я. Через деякий час на подвір’ї залишався Гамлет та дід. Він, побачивши Гамлета, почав кричати на нього й погрожувати.

-Ти втекти захотів, га?! Ох я тобі покажу, покажу як це бути не вірним хазяїну, ой тільки ж до тебе доберусь!-прокричав дід Юхим і побіг до собаки.

Гамлет почув щось неладне й побіг геть. Проскочив у дірку, з якої вийшов, і вирішив сховатись у курятнику. Мурзик, який лежав на своєму стулі, відкрив одне око й прослідкував за Гамлетом. Дід Юхим не став шукати пса, а вирішив піти поспати.

О п’ятій годині ранку. Гамлет ще досі спав у курятнику. Дід тим часом прокинувся й пішов годувати переполоханих курей. Заставши там пса, він виконав усе те, чим погрожував тієї ночі.

-Ось ти й попався, Гамлет! Значить це ти поїдаєш моїх курей?!-такі висновки зробив дід Юхим.

Ось таким чином бідний Гамлет опинився на ланцюзі, але ж знайшов відповідь на своє питання. Тепер йому було відомо куди зникає Мурзик.

Тепер у Гамлета було менше місця для маневру, але, як не дивно, якщо залізти на будку, то собаці відкривався вид на увесь двір. Він уважно слідкував за котом і дізнався: Мурзик полюбляв спати у сараї, у дідівський сумці й на стільці, також іноді вдень він залазив на дах погрітися на осінньому сонечку.

Гамлет вже знав що Мурзик може спати у курятнику, та найголовніше питання, чи він то їсть курей? Кожного тижня зникала принаймні одна курка й куди, не було відомо. При чому, баба Клава з дідом Юхимом ще не збирались патрати їх на зиму.

Гамлет думав і вдень, і вночі, думав і думав, розмірковував та винаходив план. Нічого не виходило, ох пуста голова! Що ж робити? Як знайти відповідь на запитання, що так тривожило нашого детектива?