Глава 1 Новий член сільської родини

Цей день не відрізнявся від усіх інших, літній світлий та теплий, він блукав вулицями міст та сіл. Можна навіть сказати що він був звичайнісіньким, хатні й одночасно буденні справи чекали на наших героїв. Але все ж, було багато роботи - наприкінці літа в селах панував збір основного врожаю, тому всі власники городів і фруктових садів намагалися щонайбільше зібрати за день спілих овочів, фруктів та ягід.

Зазвичай, після вечері був час годування собак та котів. В їх число входили пес Гамлет і кішка Маруся з чотирма кошенятами. Вони не погано уживалися разом, а взимку, коли приходили морози, спали на одній лежанці.

І якось, під час їхньої вечірньої трапези, кількість котів збільшилось до шести. Ніхто в цьому дворі не знав нового кота, який приєднався до вже свійських тварин. Ось як той котяра почав приходити до цього подвір’я.

У цьому дворі жила невелика родина. Дід Юхим, баба Клава та дядько Петро, всі вони жили в одному будинку. Дядько Петро був сином діда Юхима й баби Клави та ще й досі жив разом з ними.

Баба Клава, одразу полюбила кота, він був ніби аристократом і полюбляв помуркотати у вісні. Саме за це його й назвали Мурзиком. Якщо так подумати, всі коти трохи аристократи, хто ще може роздумувати як Гамлет, бути чи не бути? Можу піти, а можу не піти. І взагалі, я сам по собі й ніхто мені не хазяїн. Саме таким був і Мурзик, напевне, його саме за це й полюбили, але зі сторони він виглядав таким смішним!

Кіт жив у дворі десь тиждень, їв, спав… напевне це й усе що він робив, але поживши там трохи, він зникає! Це сталося вранці. Коли баба Клава виносила тваринам сніданок. Пана кота не було видно. І про його зникнення всі почули з перших уст. Бабуся так переживала за нього! Увесь час сумувала, думала що вже не побачить котика в своєму дворі.

Йшли дні й через деякий час кіт знову з’явився аж під вечір 5 дня блукання. Бурні емоції супроводжували бабу Клаву з кашею до мандрівника.

-Такий голодний!- сказала баба насипаючи в миску четверту ложку каші.

Наївна баба Клава, він же просто ненажера! Або ні, все ж, гурман. Він хоч і їв як комбайн, коли був голодним, але найбільш він полюбляв посмакувати рибкою, яку дід Юхим приносив з рибалки.

На ранок, бабуся знову прийшла зі сніданком для котів, сьогодні це було куряче м’ясо. Маруся з кошенятами та Гамлетом швидко прибігли до миски з харчами та із задоволенням почали снідати.

Тим часом, до кота Мурзика тільки дійшли запахи курятинки й він не поспішаючи, аристократично пішов до інших. Він ходив повільно, із піднятим вгору хвостом. «Звідки взявся цей котячий аристократ?»- питали всі хто бачив Мурзика вперше.

Коли тваринки снідали, бабуся полюбляла подивитись на них, але коли до миски прийшов Мурзик, її усмішка стала ширшою, вона просто милувалась цим котом і була дуже радою що він повернувся.