Гравітаційний маяк

«Я пробувала читати першого космічного прикордонника, – сказала одна пані. – Мене вистачило на дві сторінки. Але поява продовження цієї історії — це вже якийсь метафізичний садизм. Нікому не раджу і сама не читатиму».

«Отже, все правильно, – подумав Тарас Рамзес. – Бо справжні книги пишуться не тільки для читання, а й для того, щоб їх боялися».

- Що тобі відомо про імператорських пінгвінів? - неголосно спитав Арнольд Качка, не відводячи очей від великого морського бінокля. Він був досить молодий і мав худорляву статуру та ошатну бороду. На відстані приблизно трьох кілометрів перед ним виднілась колонія імператорських пінгвінів.

- Імператорські пінгвіни? - охоче пошепки перепитав його напарник Сільвестр Слаєнко, так наче давно вже чекав на це питання. Він був значно старший і досить опасистий, мав навислі вуса.

Вони обидва лежали в глибокому снігу в білих маскхалатах. Арнольд роздивлявся колонію пінгвінів в кількості на вигляд шість-сім тисяч особин. Пінгвіни утворювали велике коло, повільно переміщаючись з зовнішнього краю кола до центру в середині. 

Сяяло холодне яскраве сонце. Температура повітря становила 24 градуси нижче нуля за Цельсієм. Вітру не було. Тиша стояла неймовірна. 

На озброєнні вони мали кулемет Browning M2 для Арнольда та снайперську гвинтівку Barrett M107 для Сільвестра.

Сільвестр тихенько відкашлявся і сказав:

- Імператорський пінгвін найвищий та найбільший серед своїх сородичів: їхній зріст може сягати до 1,30 м, а вага до 50 кг. Як морський птах, імператорський пінгвін полює виключно в морі. Під час полювання імператорські пінгвіни долають великі відстані і досягають швидкості до 36 км/год та глибини до 535 метрів. При необхідності вони можуть провести під водою до 20 хвилин.

Арнольд від подиву впустив бінокль у сніг і поволі перевів погляд на Сільвестра.

Ти ж знову читав? - люто зашепотів Арнольд. Ти ж обіцяв не читати більше, Сільвестр! Що з тобою відбувається? 

- Тільки в межах підготовки до завдання. - заспокійливо відповів Сільвестр. Намагаючись перевести розмову на інше він удавано стурбовано і неголосно заговорив:

- Ти ж сам бачиш, Прикордонник зовсім не вміє ставити завдання. А для керівника, скажу я тобі з власного досвіду, вміння поставити ясне і зрозуміле завдання для підлеглого, то є перша справа. Не можеш поставити завдання, то й не берись керувати. Що значить, спостерігайте і дійте за обставинами? Ось ми й спостерігаємо, вже другий день. 

Арнольд іронічно поглянув на Сільвестра і спитав: 

- Ти вважаєш свій досвід старшого матроса великим здобутком у сфері менеджменту? 

При цих словах Сільвестр аж захлинувся від обурення. 

- Не забувайся, Арнольд. - Я був не якимось там старшим матросом, як дехто з присутніх, до речі. Головний майстер-сержант ось моя посада і мій досвід прямо волає до мене: завдання Прикордонника не зрозуміле! Ми що юні натуралісти, щоб наглядати за пінгвінами хай навіть і королівськими? 

Арнольд заспокійливо зашепотів у відповідь: 

- Спокійно брате, завдання бойове, а саме тому і безглузде. При тому, безглузде на наш погляд і з нашого горизонтального положення. А якщо подивитись на ситуацію ширше, то можливо Прикордонник просто перевіряє на що ми здатні?

- О, господи, - мученицьки прошепотів Сільвестр. - Тільки якийсь недосвідчений підліток може подумати, що звичайна засідка це легка і приємна справа. В цю засідку ж треба прийти хоча б за день. І лежати тут день і ніч в снігу на морозі в полярному одязі і в ПАМПЕРСАХ. 

Промовляючі ці слова Сільвестр інстинктивно незграбно повернувся і при цьому несподівано пукнув. В морозній тиші цей звук пролунав досить голосно і полетів далеко. 

Сільвестр завмер, а Арнольд єхидно проказав: 

- Знавець засідок, еге ж? А те що співати в засідці не можна тобі виходить не казали?

Це неконтрольований метаболізм, - виправдовувався Сільвестр.

- Ну, здається зараз у нас з метаболізмом буде все в порядку, - вже не криючись голосно сказав Арнольд. Він передав бінокль Сільвестру, а сам припав до кулемета.

Сільвестр підніс бінокль до очей лише на мить і одразу схопив свою снайперську гвинтівку і прицілився.

Колонія королівських пінгвінів почувши звук голосного пука Сільвестра завмерла і всі пінгвіни подивились в бік Арнольда і Сільвестра. Найвищий і очевидно головний з них, видав звук схожий на звук переляканого віслюка і раптом тріснув як шкаралупа. Із шкаралупи вилупилась триголова велетенська постать, схожа на тотем з пінгвінячим дзьобом. 

Інші пінгвіни також почали тріскатись і перетворюватись на суміш біомеханіки та плоті - їх дзьоби стали сталевими клинками, плавники - гострими лезами, а очі засвітились блакитним холодним штучним світлом.

Колонія імператорських пінгвінів в одну мить перетворилась на смертельно небезпечний штурмовий загін і кинулась в атаку на Арнольда і Сільвестра.

Арнольд почав гатити з кулемета скупо вивіреними чергами. Пінгвіни вбивці падали ряд за рядом, але продовжували повільно наближатись до вогневої позиції. Арнольд з розжареним обличчям крикнув до Сільвестра:

- Цілься у найвищого. Без нього вони зупиняться.

Сільвестр навмисно повільно знайшов високу триголову велетенську істоту, навів приціл на те місце де мало бути серце (як виявилось згодом він вгадав правильно), глибоко вдихнув і повільно видихнув. Дочекався удару свого серця і плавно натиснув на спуск з тим щоб постріл прийшовся на момент між двома ударами власного серця.

Безвідмовна Barrett M107 випустила важку спеціальну кулю з відстані 850 метрів до цілі. Ватажок пінгвінів убивць був розірваний навпіл. Після смертельного пострілу, ошелешені пінгвіни вбивці круто звернули в бік і чорною рікою посипалися в океан з високого берега. За мить запанувала тиша.

Незважаючи на морозне повітря весь мокрий Арнольд сказав захоплено: