Капітан Алонсо

Його високість Президент планети Земля (в певних колах відомий як “Спортсмен”) скористався провалом операції "Крижаний Молот" і не задумуючись відправив екскомандувача-адмірала Алонсо де Базана, маркіза Перець-Круса (на прізвисько Запеклий Алонсо) у почесну відставку.

   Ніхто з впливових друзів не допоміг утриматись Запеклому Алонсо на посаді. Всі відвернулись від нього. Спіткало його забуття та самотність. 

 Медична комісія знайшла у Алонсо посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) і це була гірка правда. Алонсо постійно повертався думками до Веселки тяжіння, яку він бачив в Антарктиді, сидячи в рятувальній шлюпці. Образ Веселки, яскравий і сильний, чорне море і білі льодові тороси переслідував його болісними флешбеками уві сні та наяву.

   Алонсо оселився у містечку Пунта-Аренас на узбережжі Чилі. Мав власну невелику яхту, але в море на ній ніколи не виходив. Він полюбляв сидіти на свіжому повітрі за штурвалом яхти, час від часу перевіряючи чи достатньо міцно вона пришвартована. 

   На палубі яхти біля ніг Алонсо можна побачити біомеханічного пса Цербера. Пес спокійно, але уважно розглядається на всі боки. Спокій Цербера такий значущий, що рідко хто відважується завести розмову з Алонсо. 

Собака і колишній екскомандувач адмірал добре розуміють один одного без слів. А щодо слів, то дехто нерозумний навіть вважає, що біомеханічний пес Цербер розповідає Алонсо історії про пригоди Микити Карацупи. 

Поруч з ними на борту яхти стоять добряче принайтований мотоцикл “Газдрубал”.

   Досить часто, поруч з собакою, на яхті Алонсо можна побачити велетенського альбатроса. Розмах його крил вражає. Мало хто знає, що альбатрос є справжнім живим альбатросом, а не дешевим андроїдом, як заведено вважати. 

   Альбатрос часто вилітає в далекі повітряні подорожі і як би міг, то розказав би капітану Алонсо (так тепер з усмішкою називали Запеклого Алонсо) багато цікавого і корисного. 

Капітан Алонсо міг би дізнатись від Альбатроса, що зорельот “Світлодар” замаскований під таємничу вершину в Тибеті, справно функціонує в режимі самозбереження. Деякі вважають цю вершину священною.

   Альбатрос також міг би повідати капітану, що Dettinger, колишній фекальний король, працює тепер інструктором з йоги і уважно вивчає щоденники Ніколо Тесла.

Серед інших новин, капітана Алонсо можливо зацікавив би той факт, що рептилоїди фактично відбудували “ЛІМБО” і посилили охороно “Овочевого Ярмарку”. Люди так само продовжують зникати безвісти у невідомій кількості.

   Бувши новоствореним рептилоїдом, капітан Алонсо іноді замислювався чи варто було міняти свою душу і тіло на владу і посаду. При таких думках він маже заздрив Прикордоннику з його інакомисленням і бажанням свободи. Часто подовгу він сумно дивіться в ту точку небосхилу, де сподівається ще раз побачити Веселку тяжіння.

   Капітан Алонсо полюбив вдягати старий матроський бушлат, подарований йому матросом Йенсеном під час чудесного спасіння капітана біля Бази №211. Бушлат створював затишок і надавав капітану впевненості у сьогоденні.

   Сидячи в капітанському кріслі за штурвалом яхти, сьогодні, капітан Алонсо якось незграбно повернувся і відчув тихий шелест за підкладкою старого матроського бушлата. Ще міцними пальцями капітан розірвав підкладку і витяг шматок справжнього пергаменту. На пергаменті був написаний уривок з Камбоджійської Хроніки. Ось текст цього уривка:

   “Уривок Камбоджійської Хроніки, знайдений Запеклим Алонсо за підкладкою старого матроського бушлата.

 … І підняла руки догори Свята Рейчел Парадайз. І створила вона Веселку Тяжіння своєю мудрістю там де небо і земля стикаються. І завдяки сильній вірі у Святу Рейчел, Прикордонник і його супутники були вознесені на небеса…”

   Тут капітан Алонсо хвацько матюкнувся і жбурнув пергамент за борт. Вітер підхопив пергамент і заніс його далеко в Аргентину, де чудесне знамення у вигляді появи пергаменту з уривком Камбоджійської Хроніки спричинило побудову Храму Святої Рейчел.

   Капітан Алонсо в цілому задоволений спокійним життям і поволі відновлює душевний спокій. Члени яхт-клубу звикли бачити його непорушну фігуру за штурвалом. Обабіч нього сидить біомеханічний пес, а на леєрі примостився великий альбатрос.

   Якби капітан Алонсо не поспішив викинути в море шматок пергаменту, то на звороты він би зміг прочитати уривок із щоденника дівчини розумної не дай боже.

У щоденнику описано як дівчина розумна, не дай боже читає казку для дівчини розумної вночі під ранок 18 серпня. 

   Ось ця казка:

"Князь Му Чін сказав По Ло: "Ти вже прожив на світі немало років. Чи є хто-небудь у твоїй родині, кого б я міг узяти замість тебе доглядати моїх коней?" 

   По Ло відповів: "Доброго коня можна розпізнати з будови тіла і зовнішніх ознак. Але чудовий кінь — той, що не здіймає куряви і не залишає слідів — це щось прозоре, хистке й невловне для ока, як чисте повітря. 

Талант моїх сивів невисокого штабу: доброго коня вони ще розпізнають, а от чудового — ні. 

   Але в мене є друг Чуфанг Као на ймення, що торгує дровами й городиною,— так от він на конях знається незгірш за мене. Поклич його, будь ласка".

Князь Му так і зробив. Він послав Чуфанг Као на пошуки румака. Через три місяці той повернувся і сказав, що знайшов. "Кінь у Шачу",— додав він.