Сходження

- Випадковостей не буває, - значуще сказав Прикордонник і огледів своїх супутників. Він стояв на уламку скелі. як на подіумі. Перед ним стояли всі мешканці бази №211.

   Навколо них і над ними простягався на всі сторони підводний грот. Десь далеко зі стелі ледве пробивалось неяскраве світло. В одній із стін гроту містилась вбудована мега циклопічна споруда із базальту у формі чорного циліндру. Чорний циліндр простягалась догори на значну відстань. 

   Біля берега стояли плавзасоби, на яких прибула в грот команда Прикордонника. Тут був непотоплюваний рятувальний човен "Тарас Рамзес", апарат для підводних занурень "Джампер-2" і підводний човен "Малюк". На всіх плавзасобах були увімкнуті прожектори, що давало змогу освітити значну частину гроту.

- Можливо доля зібрала нас всіх разом тут сьогодні, можливо якась таємна сила, а можливо так склались невідворотні обставини. Іноді чорна кішка це просто чорна кішка, - провадив далі Прикордонник. - Кожен з нас тут, наразі, має свій особистий рубікон. Або йти у незвідане або намагатись проскочити крізь кільце ворожих кораблів. Ви вільні, як лишитись, так і піти.

   Ніхто не поворухнувся. Усі напружено слухали Прикордонника. Лише професор Гаук підняв руку і голосно заявив:

- Прошу всіх запам’ятати, що я не маю жодного відношення до цього антинаукового експерименту. З точки зору сучасної науки цього не може бути, тому що не може бути ніколи.

Прикордонник посміхнувся на ці слова професора Гаука і заспокійливо сказав йому:

- Багато є, професор Гаук, на світі, що і не снилось нашим мудрецям. Але до діла. Вже час добіг, Іріс на поміч нам, хоч як це б дивно не звучало.

При цих словах Прикордонника вперед виступила дівчина, на ім'я Іріс, тримаючи в руках предмет схожий на щось середнє між бумерангом і великим ятаганом. Сповнена почуття любові до Прикордонника, Іріс намагалась зняти чохол із свого артефакту “Веселка”. Чохол не піддавався. Іріс почервоніла немов мак. Професор Гаук гордовито посміхався. Хтось навіть розчув його шепіт: Дилетанти.

Аж ось раптом щось зашурхотіло і чохол почав повільно сповзати з артефакту Іріс неначе зміїна шкіра. Професор Гаук вирячив очі. Леді Вайнона голосно сказала:

- Хай йому грець!

Іріс урочисто підняла артефакт “Веселка” над головою. відчуваючи важливість моменту. Світло Веселки поступово набирало силу і нарешті осяяло весь підводний грот, до самих його віддалених куточків. Веселкове світло заливало присутніх, сповнюючи їх надією на диво. 

Іріс легко підбігла до чорного циліндру і вклала артефакт “Веселка” у спеціальне заглиблення. Артефакт увійшов легко і без жодного зусилля. Веселкове світло спалахнула ще яскравіше і згасло.

Почувся зловтішний сміх професора Гаука. Він робив руками відповідні жести, показуючи куди може завести неосвіченість.

Раптом дівчина розумна і дівчина розумна, не дай боже (вони тримались за руки) одночасно скрикнули:

- Подивіться на шахту Веселки!

   Всі присутні повернулись до чорного циліндру. В його базальтовій стіні з’явилась ледь помітна світла тріщина, так наче із середини пробував пробитись назовні промінь світла. Тріщина невпинно ширилась.    Зовнішня багатотонна стіна циліндра плавно від'їжджала убік, як від'їжджає убік стінка душової кабіни. Наразі замість душової кабіни відкрився внутрішній простір циліндра. По внутрішнім стінкам циліндрам мерехтіли стріли кольору веселки направлені вгору. Там утворилось щось схоже на камеру. На підлозі камери блимали піктограми у формі  підошви черевиків. На стінці камери горіли цифри 18 серпня, 18:00.

   Прикордонник показав рукою на камеру і сказав: 

- Звичайно ми не повірили Запеклому Алонсо про час початку атаки на нашу базу. Тому час не чекає. Запрошую добровольців-сміливців розпочати сходження, він промовив ці слова таким спокійним тоном, начебто мова йшла про запрошення проїхатися на ліфті у звичайному хмарочосі.

   Першими виступили Брат Кеп і мовчазний Volo-volo. Щоправда, Брат Кеп не утримався від своїх звичайних вихилясів. Але в цілому тримався достойно. Volo-volo мовчки зайшов в камеру і став на позначене піктограмою місце.

Почулося легке приємне гудіння і Брат Кеп та Volo-volo почали поволі підніматись в повітря в середині циліндра, аж поки не зникли з поля зору. 

Професор Гаук, намагаючись не ставати на підлогу камери, перехилився і зазирав догори скільки міг, але так там нічого і не побачив. Врешті-решт він знизав плечима і пробурмотів:

- Гравітація це дихання космосу.

   Наступною парою були Леді Вайнона і ветеран Тризуб. Леді Вайнона утримались від своїх приказок. Ветеран Тризуб був налаштований рішуче.

Плавно і навіть красиво ця пара віднялась у повітря і зникла з очей.

Побачивши що обіцяне Прикордонником сходження проходить безболісно, хоча і веде в невідоме, інші мешканці бази №211 заспішили, тримаючи в умі можливу атаку ворожої ескадри. Утворилась черга, проте майже дружня.

Дівчина розумна і дівчина розумна, не дай боже кинулись до камери, але на їх шляху виникла Рейчел Парадайз, тримаючи за руку Навігатора. Вона злегка посунула плечем дівчину розумну, відсторонила її і сказала з лукавою посмішкою: