Допит Запеклого Алонсо

 Сліпа завірюха накрила базу №211 в Антарктиді. Занесену снігом базу не можна було розгледіти з океану навіть у потужний бінокль.

   Клиновидний ордер кораблів ескадри командувача Алонсо де Базана, маркіза Перець-Круса (на прізвисько Запеклий Алонсо) в очікуванні наказів розмірено гойдався на пологих чорних хвилях. Таємниче зникнення Алонсо трималось в секреті старшими офіцерами. 

   Відповідно до бойового розпису, зниклого Алонсо заміщував начальник штабу з'єднання кораблів, на ім'я Альваро де Басан (прізвисько серед моряків "Сміливець"). Під його головуванням була зібрана таємна нарада капітанів на борту флагманського корабля “Сонячний Мартин”..

   Сміливець твердим поглядом огледів присутніх капітанів кораблів і наказав:

- Відповідно до розпису із приготування кораблів до бою, наказую розпочати атаку на базу №211 завтра, 18 серпня, рівно о 18:00. Питання? Питань немає. Кожному з вас необхідно якомога швидше зайняти головний командний пункт на ввіреному вам кораблі.

   Офіцери насмішкувато переглядаючись між собою покинули кают-компанію. Обережність і повільність Сміливця були загальновідомі. Ніхто не наважився спитати про долю Запеклого Алонсо, який в цей час перебував в 12 милях від свого флагманського корабля на базі №211, в руках леді Вайнони і ветерана Тризуба, з його безшумними супутниками.

   Алонсо насилу прийшов до тями після вібруючого удару в спину від свого охоронця, засланого козачка, Сільвестра Слаєнко. Подорож в порожній торпеді і на підводному човні "Малюк" також не додали до самопочуття Алонсо тонізуючого ефекту. Він розплющив очі і побачив перед собою тендітну довгоногу брюнетку в образі вродливого офісного планктону. 

   Брюнетка нахилилась майже впритул до Алонсо й промовила до нього чудернацьку загадкову людську приказку, одну з тих, які вона старанно збирала:

- Дерли сраку черепком!

   Командувач Алонсо де Базан, маркіз Перець-Крус, він же Запеклий Алонсо вирячив очі від несподіванки і образи. Він гордо випростався. Леді Вайнона (а це була саме вона в образі офісної брюнетки) нахилилась до нього ще ближче і неголосно промовила у самісіньке його вухо:

- Ну, що, базан ти морський, попався?

   Запеклий Алонсо з жахом зрозумів, що перед ним стоїть сама експрезидент і екс-головнокомандувач наймогутнішої армії на Землі, проти якої він організував змову спільно з могутнім кланом Ядухи.

   Леді Вайнона граційно приставила до лівого передпліччя Алонсо блискучий прилад у формі пістолета і натиснула на спусковий гачок. Почувся шум стисненого повітря і в руку Алонсо встромився крихітний комарик.

- Нехай він побуде в тобі деякий час, - легковажно оголосила леді Вайнона. - Це позбавить тебе бажання перетвориться на рептилію. Комарик маленький, але за 20 хвилин він стане великим комаром. Через 30 хвилин ти сам перетворишся на комара і проживеш у комариному образі не більше двох годин. Сам знаєш, комарина смерть є жахливою смертю.

  Від цих слів Запеклий Алонсо перетворився на тушкованого Алонсо і гірко промовив:

- Чого ти хочеш, леді Вайнона?

- Твоєї смерті, звичайно, - задушевно відповіла леді Вайнона. - Але мої друзі, тут леді Вайнона показала на ветерана Тризуба і його безшумних супутників, хочуть знати дату і час атаки на нашу базу №211. Тому, кажи не роздумуючи, а то я предстану перед тобою у своєму справжньому образі рептилії.

   При цих словах ветеран Тризуб задумався над своїми почуттями до цієї жінки, яку він цієї ночі тримав в обіймах. 

   Запеклий Алонсо здригнувся і вдавано щиро відповів:

- Ах тільки це. Скажу звичайно. І дату і час і місце. Тільки які гарантії ти мені даси? 

- Я витягну з тебе комара.

- А далі?

- Далі? Далі підеш на всі чотири сторони. Причому буквально. Ми ж в Антарктиді, - леді Вайнона лагідно посміхнулась, уявивши як Запеклий Алонсо зникає поміж крижаних торосів, занесений завірюхою.

   Проте Алонсо був іншої думки і чомусь не погодився.

- Ти пропонуєш мені вірну і мученицьку смерть, шановна леді Вайнона. Краще я вже політаю тут як комар, - Алонсо огледів невелику кают-компанію бази №211.

- Добре, чого ти хочеш?

- Я видаю тобі військову таємницю, день та час атаки. Ти даєш мені яхту "Мобі Дік" та дівчину.

- Навіщо тобі дівчина?

- Будь-яка дівчина, як страховка, що ви не потопите яхту разом зі мною. Може, це навіть будеш ти?

- Не нахабній, базане!

   Леді Вайнона надіслала ментату Прикордоннику і отримала моментальну відповідь.

– Можеш забирати яхту, але без дівчини. Дівчата у нас на вагу золота. Так сказав Прикордонник.

Втішений її словами Алонсо сказав:

- Ах, Прикордонник. Цей Прикордонник просто як кохання. Всі про нього говорять, але мало хто його бачив.

- Так ти береш яхту? - з погрозою спитала леді Вайнона.

- Звичайно беру, - з викликом відповів Алонсо. - Атака почнеться 18 серпня, рівно о 20:00.