Цифри

Рятувальний засіб глибокого занурення "Джампер-2" поволі просувався підводним тунелем. Конуси прожекторів підводного апарата різали пітьму глибини. Дівчина, на ім'я Іріс захоплено видивлялась в ілюмінатор, розглядаючи блискучі від світла стіни тунелю.

- Як тут цікаво, - сказала Іріс.

- Далі буде ще цікавіше, кохана, - запевнив її Прикордонник.

  Дівчина, на ім'я Іріс перебувала в стані першої закоханості. Їй подобалось все що, говорить і робить Прикордонник. Їй подобалось навіть те, що він не робить.Так, цієї ночі вона сказала ображено Прикордоннику:

- Я не розумію цього. Ми ж дорослі люди. Чого ми чекаємо тут на цій підводній базі під крижаним панциром. Допоки настане літо?

   Прикордоннику вдалося певним чином заспокоїти дівчину, на ім'я Іріс. Через деякий час вона задоволено проказала:

- Без проникнення, святий отець, без проникнення.

  "Джампер-2" нарешті досяг кінця тунелю і опинився в підводному гроті. В одній із стін гроту містилась вбудована мега циклопічна споруда. Виконана із базальту споруда у формі чорного циліндру простягалась догори на значну відстань. Зовнішня стіна циліндру була вкрита знаками схожими на Лінійне письмо Б.

- Як тут цікаво, - повторила Іріс. Вона сиділа поруч з Прикордонником зверху на підводному апараті і зацікавлено розглядала напис на стіні чорного циліндру. 

- Там щось написано, ти бачиш, коханий. Іріс подобалось вимовляти слово "коханий" і торкатись Прикордонника за найменшої можливості.

Так, люба, - тут НАДЗВИЧАЙНО цікаво, - відповів Прикордонник і ніжно обійняв її за плечі. Іріс маже потонула в його обіймах.

- Ти часом нічого не бачиш, он там, далі на ТІЙ високій стіні? - вдавано безтурботно спитав Прикордонник. Не випускаючи з обіймів Ірис, він направив прожектор на абсолютно гладеньку стіну зліва від циліндра. Стіна переливалась золотом в променях прожектора. На стіні не було видно жодного напису чи зображення.

- Як це не бачу, - жартівливо сказала Ірис. - Ти мене дражниш, правда, коханий. Там же такі велетенські цифри. Не знаю як їх можна не бачити. Треба бути сліпим або...

- Іріс, звичайно я все те бачу, - перебив її схвильований Прикордонник. - Але скажи мені своїми словами, що ТИ там бачиш?

- АГА, то це така гра, - розсміялась Іріс. - Перевіряєш мій зір, коханий?

  Прикордонник мовчки терпляче чекав. Іріс потерлася щокою об щоку Прикордонника і ніжно зашепотіла йому на вухо, час від часу торкаючись його своїми теплими вустами:

- Ти сумніваєшся в мені милий? Не треба. Там ТАКІ ВЕЛИЧЕЗНІ цифри кольору веселки. Хіба ТИ САМ не бачиш? Іріс пустотливо захихотіла.

   Прикордонник мовчки терпляче чекав. Іріс нарешті стала серйозною і жартівливо урочисто промовила:

- Я бачу твої цифри, о любий Прикордоннику. На золотій стіні твої цифри любий Прикордоннику. Кольору веселки твої цифри, любий Прикордоннику. 

   Дівчина, на ім'я Іріс на мить замовкла і кинула на Прикордонника такий проникливий погляд, який одразу дав зрозуміти Прикордоннику, що перед ним не дурна красива дівчина, а розумна і зріла особистість.

- 18 серпня написано на стіні. Там ще вказаний час. 18:00. Іріс вивільнилась з обіймів Прикордонника і зморено проказала:

- Ти лише цього хотів від мене, правильно? І ти для цього мене сюди привіз? Тобі були потрібні були лише цифри, а я твої окуляри для цих цифр. 

Іріс гірко заплакала. Прикордонник гаряче втішав дівчину ім’я Іріс. Він шепотів слова любові. Він пестив її руками. Він цілував її.

  Трохи згодом Прикордонник спитав дівчину ім’я Іріс:

- Хто назвав тебе таким ім’ям, люба Іріс. Мамо чи тато? Прикордонник знав, що іноді несподіване запитання на іншу тему може зупинити водоспад жіночих сліз.

 Іріс перестала плакати, майже оговталась і відповіла:

- Це моя мама. Вона вичитала це ім’я в Камбоджійських хроніках.

- Мама сказала тобі, що означає твоє ім’я?

- Не знаю, щось приємне, мабуть.

- Твоє ім’я означає “Веселка”, люба Іріс. А цей чорний базальтовий циліндр перед нами називається “Шахта Веселки Тяжіння”.

- То в мене є своя Шахта? - посміхнулась Іріс, витираючи останні сльози з обличчя.

- Можливо в тебе є своя Шахта, але в мене точно є моя Веселка. Від цієї веселки залежить моє життя і життя всіх інших наших супутників. Без тебе ми всі будемо знищені прямо тут на базі №211 протягом 24 годин.

   Дівчина, на ім'я Ірис остаточно заспокоїлась. Знання можливої загибелі Прикордонника, його супутників та її самої не тільки не налякало її, а навпаки надало впевненості в тому, що Прикордонник належить їй остаточно.

   Прикордонник знову ніжно обійняв Ірис за плечі. Вони разом дивились на золоту стіну. Лише Ірис бачила цифри на стіні: 18 серпня, 18:00.

   Прикордонник бачив відблиск цих цифр в очах Іріс, нахиляючись до неї для поцілунку.

Такий шлях.