Гламурні балачки на пірсі 18

  Білий морський птах з вузькими довгими крилами зробив стрімке коло над гаванню і приземлився на пірс 18. 

  Ідеальний у небі, тут на землі він здавався незграбою. Перехиляючись з боку на бік, він пришкандибав до приватної лаунж зони на широкому пірсу і зазирнув усередину.

  На штучному газоні стояли два білих шезлонги, один напроти іншого. На шезлонгах лежали дві молоді дівчини. Одна з них побачила альбатроса і сказала в голос:

- Бувають моряки піймають альбатроса, як заманеться їм розваги та забав.

Її візаві одразу відгукнулась з усмішкою:

- Ой леле, що я чую.

   Історія не зберегла імен цих юних дам. Відомо тільки, що одну з них прозивала ДІВЧИНА РОЗУМНА, а інша звалась ДІВЧИНА РОЗУМНА, НЕ ДАЙ БОЖЕ.

  Дівчата були вдягнуті (якщо це можна назвати одягом) і поводили себе як представниці вищого класу суспільства. 

  Нема де правди діти, у нас тут у майбутньому збереглись бідні і багаті, незважаючи на те, що андроїди робили все починаючи від прибирання і закінчуючи складанням океанських лайнерів.

  Стосовно зовнішності молодих дам, то тут усе складно. Технічний прогрес позбавив жінок необхідності подобатись чоловікам. Звідси, жінки почали виглядати і одягатись відповідно до жіночих уявлень про вроду і красу. Косметичні хірурги працювали не покладаючи рук. Вважалось непристойним мати природні брови, губи, підборіддя і вилиці. Набув популярності суто жіночий челендж: "Новий місяць - нове обличчя".

   Дівчина розумна перестала розглядати альбатроса, знову занудилась і сказала:

- Можна тільки поспівчувати нашій бідолашній Іріс. 

Очевидно ніякого співчуття в її голосі не було.

- А що не так з “нашою бідолашною Іріс”?, - з притиском спитала її дівчина розумна, не дай боже.

- Ну, вся ця історія з пропащими заручинами. Свинюка Dettinger так підло кинув її. Кажуть він поринув у трансцендентний буддизм у себе в бункері.

- Господи, яка маячня, - з серцем сказала дівчина, розумна не дай боже. - Звідки ти береш усі ці плітки, ось що мене дивує.

- ВСІ про це кажуть.

- Всі про це кажуть, але має хто знає, що відбулось насправді.

- Ну, звичайно, тільки ти знаєш “що відбулось насправді”.

  Дівчина розумна, не дай боже аж піднялася в шезлонгу.

- Звичайно. Адже все це відбулось прямо тут на моєму пірсі, у мене на очах, - переможно сказала вона і навмисно замовкла.

   Дівчина розумна деякий час вовтузилась у своєму шезлонзі, відкриваючи стороннім поглядам штучні сідниці і груди. 

- Ну, добре. Годі тобі. Не тягни. Мене аж тіпає від цікавості.

- Тільки після того, як ти замовиш мені каву із молоком єнота, - відказала їй дівчина розумна, не дай боже.

   Стюард андроїд приніс дві кави з молоком єнота.

  Дівчина розумна, не дай боже пригубила напій, задоволено примружилась і почала: 

- Іноді я думаю за скільки я б могла продатись

- ЩО?! - здивовано спитала дівчина розумна.

- Розумієш, я знов повернулась до читання.

- Я так і знала! Як ти могла! Ти обіцяла не читати більше.

- Не хвилюйся. Не більше 20 хвилин на тиждень. Я намагаюсь читати так рідко аби мене не затягнуло. 

- Стережись, там де 20 хвилин, там і година чекає на тебе. Так люди і стають читачами. А доля читача…

- Та ну, думаєш я не сповна розуму зовсім. Концентрація і увага запорука самоконтролю.

- Тільки щось я не зовсім розумію як оце читання стосується нашої бідолашної Іріс, сказала дівчина розумна.

- Ах, так. Чекай хвилину і буде тобі Іріс.

Дівчина розумна, не дай боже сіла в шезлонгу, нахилилась до дівчини розумної і почала розповідь вдруге, неголосно, нечутно для чужого вуха.

- Цар Агамемнон образив Ахіллеса тим, що силоміць забрав у нього дівчину. При всьому народі, уявляєш.

- Так, мабуть, це як каву з молоком єнота привселюдно відібрати.

- Ну, мабуть, приблизно десь так, - погодилась дівчина розумна, не дай боже.

Вона зробила кілька ковтків (самі знаєте чого і з чим) нахилилась ще ближче до подруги і майже зашепотіла.

- Коли Агамемнон побачив, що зазнає поразки, то вирішив він загладити провину перед Ахіллесом. Серед іншого він пообіцяв дати Ахіллесу 160 кілограмів золота.

- Чекай, - перебила її дівчина розумна. - Я все ж таки не розумію яким чином це все стосується нашої бідолашної Іріс.

- До Іріс це не має майже ніякого відношення, відказала дівчина розумна, не дай боже і наче сама здивувалась.

- Ага, - продовжила вона. - Згадала. Я якраз подумала чи взяла б я 160 кілограмів золота. якби мені запропонували їх для того, щоб загладити провину. 

- Та хто ж так провинився перед тобою?! - нетерпляче спитала дівчина розумна.