Втрачений розділ

 Існує втрачений розділ Камбоджійських Хронік, який ніхто ніколи не знайшов.

  Ось текст цього розділу:

 “І звернувся Спортсмен до Космонавта. І знали посвячені, що Спортсмен це Президент планети Земля, а Космонавт це Прикордонник, шукач Веселки й Справедливості.

   І сказав Спортсмен: Ось дивись, несила мені більше стримувати рептилоїдів і чорних тіней. Приступили вони до мене і питали на чиєму я боці. Чому я ухиляюсь і не починаю військовий штурм лігва Прикордонника, який стільки лиха заподіяв Системі. Чи може я вже перейшов на бік людей добра? Так питали вони мене. 

 Збирають вони штурмові загони численні. Озброєння їхнє важке і страшне. Бійся ядерних гармат. Хочуть вони або приступом взяти Базу №211 або знищити всю Антарктиду. Сила їх це темрява, а темна матерія їх мати.

  Рятуйся як знаєш, Космонавт. Я договір з тобою виконував, доки мав змогу. А зараз кожен з нас сам по собі.

  Знай тільки, що відправиться їх могутній флот через тиждень від узбережжя Чилі та Аргентини (з того місця де були ці країни). 

  Люто злі вони на тебе Прикордоннику. Самим існуванням своїм ти починаєш будити свідомість людей. Дехто з людей вже питає: А чи правда це, що нами правлять рептилоїди? А чи правда це, що ми насправді живемо під землею, а небеса і космос, над нами, то штучне утворення і можливо плід нашої уяви, яку нам вселили рептилоїди? Тільки яким чином ми всі різні, а бачимо все однаковим, - питають вони.

   Дивись Прикордоннику, сила рептилоїдів досі безмежна, а їх страх перед тобою ще більший. Або він або ми, - так вони кажуть на таємних нарадах, ховаючись навіть від мене. Стережись і вживай заходів, якщо можеш, а то буде пізно. 

   Як сарана покриває житнє поле, так їх кораблі покривають прибережні води, стоячи на рейдах. Очі горять в них від щастя і радості від того, що йдуть вони на полювання на чудовисько, на ім'я Прикордонник. 

   Цей Прикордонник хоче знищити планету Земля, так було сказано їм. Цей Прикордонник має незлічені багатства й багато всяких чарівних технічних дівайсів. Все це буде ваше, - так було сказано їм.

   Дивись Прикордоннику, якщо товарний потяг мчить на тебе, чи станеш ти зупиняти його руками. А якщо будеш стояти ти у підніжжя гори, а на тебе буде сунути сніжна лавина, чи станеш ти підставляти під неї свої плечі. 

   Не марнуй свій час тут, на цих людей. Шукай свою Веселку швидше. Звернись за захистом до Вищих. А ці, що тут є, заслуговують вони на те, що в них є. Не світла вони прагнуть, а темряви. Хитрі вони сильно, а розуму в них немає…”