База 211

Літак-амфібія "Каталіна" летів над Антарктичним океаном. Безмежний простір морозного повітря і яскраве сонце створювали ілюзію нескінченного польоту. Жовто-блакитне забарвлення літака на тлі темно-сірого непорушного океану додавало святкового настрою пілоту і пасажиру. Далеко внизу зрідка траплялись невеликі білосніжні айсберги, схожі на шматки пінопласту.

   За штурвалом літака сидів Брат Кеп одягнутий в шкіряну льотну куртку з хутряним коміром. На місті другого пілота розташувався мовчазний Volo-volo. Він був вдягнутий для болдерінгу на відкритому повітрі. В кабіні пілотів грала енергійна музика. 

   Брат Кеп простягнув руку вниз до підлоги і витяг з невеликого речового мішечка посудину у формі термоса з написом: Аяуаска. Він зробив рух в бік крісла другого пілота, пропонуючи термос. Volo-volo мовчки похитав головою на знак відмови.

- Знаю, знаю, - це вже не актуально, - сказав Брат Кеп. - Але чомусь всі шкідливі речі такі приємні. - Я буду відмовлятись поступово.

У відповідь Volo-volo іронічно подивився на нього без слів.

   Брат Кеп задер голову і добряче приклався до термоса. Трохи нахиливши голову набік аби зручно було ковтати напій, він зненацька угледів справа внизу кільватерну колону бойових кораблів. Ледве не вдавившись і розбризкуючи напій, Брат Кеп, показав рукою вбік і крикнув:

- Ордер на три години!

  Брат Кеп кинув термос на підлогу, зручніше вхопився обома рухами за штурвал і заклав стрімкий, але плавний віраж в сторону колони бойових кораблів. Volo-volo мовчки визирав у вікно кабіни. На колінах у нього лежала бухта манільського троса.

   Жовто-блакитний птах майнув до низу, несподівано виринув у хвості колони кораблів і пронісся над ними ревучи двигунами. Volo-volo блазнюючи віддавав честь.

   Матроси повибігали на палуби кораблів. Вони вже кілька днів не бачили нічого крім води і льоду. Деякі навіть махали руками у привітальному жесті.

  На мостику флагманського корабля за літаком спостерігали 12 членів клану Ядухи. На цей раз вони були в образі людей, військово-морських офіцерів. На борту флагмана виднілась назва: “Ямато”.

  Лідер клану Ядухи на землі, на ім'я Міямото віддав наказ:

- Вогонь по літаку не відкривати! Фіксувати ціль на радарах! 

  Кілька молодших офіцерів людей показово заметушились біля старого і громіздкого радара. Один з них витягнувся у струну і з ентузіазмом доповів:

- Ціль захоплена і відстежується в автоматичному режимі!

  Міямото на мить заплющив очі на знак почутого і віддав наступний наказ:

- Прокласти новий курс відповідно до курсу повітряної цілі! ПОВНИЙ ХІД!

   Брат Кеп зробив прощальне коло навколо ескадри, набрав висоту і глузливо помахав крилами. Як тільки кораблі зникли з поля зору він посерйознішав, стрімко знизився і полетів над самою водою. Volo-volo мовчки дивився на білі баранці хвиль до яких, здавалось, можна було дотягнутись рукою.

- Прикордонник повинен знати, - сказав Брат Кеп, дивлячись прямо перед собою. Volo-volo схвально нахилив голову.

   Через шість годин польоту Брат Кеп і Volo-volo побачили, перпендикулярно до їх курсу, тонку білу смужку. Смужка збільшувалась, розросталась у розмірах і нарешті перетворилась на безкрайню білу стіну із снігу і льоду, висотою більше кілометра. 

   Жовто-блакитний літак приводнився перед самою стіною. Чималий шмат стіни від’їхав у бік і за ним відкрився широкий прохід до входу в тунель. 

  Пофиркуючи моторами літак-амфібія пройшов прохід і заплив у тунель. Над входом в тунель виднівся заяложений старий напис: “База 211”.

   Чималий шмат стіни із снігу і льоду став на місце. Тиша і біла безмовність охопили Базу 211.