Допит Dettinger-a

  "Кімната для допитів". Така табличка висіла на дверях тієї кімнати, куди два охоронці завели Dettinger-a. 

  Старший охоронець, гладкий і з вусами мовчки показав рукою на крісло посеред кімнати. Dettinger слухняно сів в крісло. Було зручно.

  Охоронці пішли собі геть. 

  Dettinger почув, як вже вийшовши за двері, старший охоронець спитав молодого охоронця, того, що був худим і з бородою:

- Ти щось розумієш?

- Відверто кажучи ні, відповів молодий.

- А цей як тобі, справжній йолоп?

- Та де там, звичайний бевзь.

  Обидва охоронці голосно зареготали, як сміються люди не дуже високого інтелектуального рівня, але надзвичайно впевнені в собі. Такий собі самовпевнений кретинізм, - подумав з образою Dettinger і огледівся.

   Кімната для допитів нагадувала фоє солідного готелю. Поруч з кріслом Dettinger-a стояв невисокий столик. На столику лежала розкішна шкатулка червоного дерева. 

- Це ж моя шкатулка, - подумав здивований Dettinger.

  Він простягнув руку і відкинув кришку шкатулки, на якій була намальована велика літера D в щиті ромбічної форми.

  В шкатулці лежали недовгі, але товсті сигари.

- Пригощайтесь сміливо, це ж ваша шкатулка, правильно? - пролунав чоловічий голос за спиною Dettinger-a.

  Dettinger наполохано озирнувся. Непримітні двері в стіні були відчинені. В отворі дверей стояв молодий чоловік в спортивному взутті, в спортивних трусах і в спортивній футболці.

- Спортсмен? - здивовано подумки запитав себе Dettinger.

  Насправді молодий чоловік був одним із кращих слідчих служби безпеки Системи. Образ легковажного спортсмена був вибраний ним на основі ретельної кількаденної підготовки до допиту. Добродушний зовні, слідчий вважав Dettinger-a багатим ідіотом і державним зрадником.

  Це ж ваша шкатулка? - знову запитав слідчий і сів в крісло напроти. Виглядало так, наче двоє друзів вирішили викурити по сигарі.

 Слідчий взяв собі сигару і гостинно простягнув шкатулку Dettinger-у. Dettinger також взяв сигару і звичним жестом вставив її собі в рота, одночасно шукаючи поглядом запальничку.

  Слідчий посміхнувся до Dettinger-a і з усього розмаху вдарив Dettinger-a шкатулкою по обличчю. Сигара розлізлася у Dettinger-a в роті. Кілька зубів йому довелося проковтнути. Зламаний ніс майже не дихав. Сльози заливали очі.

   До Dettinger-a підбіг хтось у білому халаті, промив йому рота і носа, дав понюхати ватний тампон. 

  Якби тут була леді Вайнона, то вона б сказала Dettinger-у:

- Оце тобі дяка, і за рибу, і за рака.

  Але замісnь леді Вайнони на Dettinger-a дивились усміхнені очі слідчого. Як ні в чому не бувало, слідчий наказав:

- З самого початку, будь ласка.

Dettinger завчено почав:

- Виконуючи завдання Служби Безпеки Системи я втерся в довіру до членів групи Прикордонника леді Вайнони і ветерана Тризуба. З цією метою я забезпечив їх проникнення на Зорельот “Світлодар”.  В потрібний момент я під надуманим приводом заманив їх до моєї далекої родички Луїзи Бельгійської. Помилково вважаючи Луїзу старенькою тіткою з гербарієм, я не розпізнав явних ознак державної змови між Луїзою Бельгійською та бароном Константином де Герлахом (відомих як ілюмінати) з однієї сторони і групою Прикордонника з іншої сторони. Внаслідок моєї службової недбалості у Прикордонника і його людей з’явилась можливість проникнути на секретний об’єкт “ЛІМБО” і знищити його.

- Службова недбалість, он як? - єхидно перебив слідчий. - Чи може це був прямий умисел?

- Ні, ні, тільки не прямий умисел, - благально сказав Dettinger. 

- Ти добре знаєш, негідник, що за прямий умисел передбачено щось страшніше за смертну кару. Ну, скажи мені, що передбачено за прямий умисел?!

- КРИНИЦЯ.. - нажахано пробелькотів Dettinger.

  Слідчий задоволено посміхнувся. - Розповідай далі про свою службову недбалість наказав він.

- Під загрозою для свого життя я забезпечив безперешкодне проникнення на територію секретного об’єкта “ЛІМБО” двох членів групи Прикордонника, а саме Рейчел Парадайз і Навігатора. Рейчел…

- Як саме ви проникли в “ЛІМБО”?

- Я взяв свою найбільшу вантажівку з найбільшою фекальною цистерною. В кабіні нас було троє: я, Рейчел Парадайз і Навігатор.

- Як вас пропустили на об’єкт? 

- Я сказав, що зі мною члени загону “Хижаки космосу”.

- І що вас так просто пропустили?

- Охорона була дуже нажахана самою цією назвою “Хижаки космосу”. Крім того, у Навігатора була перепустка, яку дала йому Луїза Бельгійська.

- Але ж в “ЛІМБО не існує перепусток для людей, - скрикнув слідчий.

- Рейчел Парадайз сказала щось охороні і нас швидко пропустили.

Слідчий задумався. Він втомлено потер обличчя і спитав: