Хід Принцеси

Принцеса і Микита Карацупа стояли на вершині пагорба і дивились вниз у долину. Поруч лежав біомеханічний пес Цебер, сторожко напружившись.

Принцеса мала за плечима лук із стрілами. У Микити за спиною був прилаштований обріз немалих розмірів.

Перед ними внизу виднілась долина, неначе велика пустка, без жодної рослини на схилах. Дно долини було викладене червоними плитами. Посеред долини стояв могутній чорний хмарочос без вікон, вкритий базальтовими плитами. На хмарочосі велетенськими білими літерами було написано: ТІ, ХТО ВІДДАЄ НАКАЗИ. Над долиною висіла моторошна тиша.

Принцеса нахилилась до невеликого речового мішечка і дістала з нього дві пляшки у вигляді термосів. На термосах був напис: Аяуаска.

Принцеса простягнула один термос Микиті. Він взяв пляшку, відкрив і зробив добрячий ковток. 

- Дякую Принцеса, - сказав він. - Але в цьому вже немає потреби, як ти знаєш.

- А я не знаю, - відповіла Принцеса.

- В такому випадку тобі буде приємно дізнатись, що Розумник знищив центр генерації Менторів. А від так, необхідність у захисті наших думок і нашої свідомості відпала.

Принцеса іронічно глянула на Микиту Карацупу і сказала:

- Як приємно це чути. Виходить Розумник у нас справжній герой?

- Він зміг подолати свій страх і звільнив наш розум і думки, - серйозно зауважив Микита.

Принцеса кинула на Микиту довгий погляд і спитала:

- Ти дійсно вважаєш, що твої думки це твої думки?

- От тільки не треба такого, - відповів Микита. - Розумник герой і він це довів ризикуючи власним життям. Давай і ми покажемо себе тут і зараз. Ти пам'ятаєш наказ Прикордонника?

- Я не зовсім впевнена, що Прикордонник може віддавати мені накази, але задля спільної справи я готова, вибач за тавтологію, знищити ТИХ, ХТО ВІДДАЄ НАКАЗИ.

Прикордонник заспокійливим жестом поклав руки на плечі Принцесі і зазирнув їй в очі.

- Слухай, ти ж знаєш, нам конче треба знищити три місця в підземеллі планети: Центр генерації Менторів, Хмарочос ТИХ, ХТО ВІДДАЄ НАКАЗИ і Лімбо. Центр генерації підірваний Розумником за допомогою вибухівки у вигляді кокосів. Наше завдання вивести з ладу Хмарочос ТИХ, ХТО ВІДДАЄ НАКАЗИ.

- Можливо нам треба було взяти з собою банани? - жартівливо спитала Принцеса.

- У нас є щось набагато краще.

- І що це таке?

- Це ти, Принцеса.

- Як це я? - спитала Принцеса.

- Справа в тому, що жодна людина, яка заходила в цей хмарочос, тут Микита недбало тицьнув рукою, яка тримала термос, в бік чорного хмарочоса, ніколи не виходила з нього.  

- І що? - не розуміючи спитала Принцеса.

- Ну, ми подумали і вирішили, оскільки ти все ж таки не зовсім людина, то можеш спробувати зайти усередину і роздивитись що там і як.

- Роздивитись?! - обурено сказала Принцеса. - Ти наче мені шопінг пропонуєш, любий. Але ж ти сам сказав, що звідти ніхто не повертався.

- Розумнику теж було страшно але він зміг, - з докором сказав Микита.

- При чому тут страх, я взагалі нічого не боюся. І до того ж я майже безсмертна, як ти пам'ятаєш, я сподіваюсь.

- Звичайно я пам'ятаю, - серйозно сказав Микита. - Я навіть пам'ятаю, що на відміну від тебе я є смертним.

- Ах облиш це, - сказала Принцеса. - Це вже удари нижче пояса.

Ще не доказавши речення Принцеса зробила повний круговий поворот усім тілом на носку однієї ноги і стала невидимою. За мить почувся її голос:

- Цербер, за мною.

На превеликий подив Микити, його вірний друг біомеханічний пес Цербер слухняно почимчикував за невидимою Принцесою

Так як Принцеса стала невидимою, то Микита міг бачити лише Цербера, який невідворотно наближався до входу до будівлі. Здалеку Цербер виглядав як домашній песик

Підійшовши до хмарочосу Цербер зупинився. За мить почали повільно і важко відкриватись височенні двері хмарочосу. Цербер обережно зайшов усередину. Так само повільно і важко двері хмарочосу зачинились за ним.