Втеча Розумника

Сонце відбивалось в вікнах багатоповерхівок Овочевого Ярмарку і сліпило очі Розумнику. Він кривився але продовжував писати червоним чорнилом на спеціальному папері: 

 "Хоча темна матерія відіграє важливу роль у космології, прямі докази її існування і конкретного розуміння її природи залишаються недосяжною метою..."

  Позад нього, біля дверей його кімнати почувся тихий шелест. Розумник обернувся на звук і побачив під дверима щоденний піднос із їстівною кулькою тілесного кольору і склянкою прозорої рідини. Кулька і рідина забезпечувала організм ув'язнених добовою нормою їжі і питва.

  Сьогодні на підносі поруч з незмінним набором штучної їжі і питва лежав справжній кокосовий горіх. Розумник кілька разів кліпнув очима від подиву. Побачити реальний кокосовий горіх у суспільстві майбутнього могли собі дозволити тільки рептилоїди вищого рангу.

  "...кокос служить природним джерелом швидкої енергії і тим самим допомагає покращити фізичну форму та спортивні результати..." - чомусь така ідіотська думка несподівано спала на думку Розумнику. 

- Які результати? - спитав він сам себе. - Ти похований в цій комфортній оранжереї навічно.  

  Розумник спокійно підійшов до дверей і підняв піднос з підлоги так, наче він кожен день отримував кокосові горіхи. Горіх мав тверду волокнисту оболонку коричневого кольору. 

 "Щоб відкрити кокосовий горіх, можна використовувати ніж або молоток..." - пригадав Розумник книжку доісторичного автора і гірко посміхнувся.  Ні ножа, ні молотка він, звісно, не мав.

Взявши горіх обома руками Розумник струснув плід над своїм вухом і прислухався. Нічого не булькнуло, жодного звуку. 

  Розумник спробував покрутити половинки горіха в різні сторони і горіх розпався на дві частини. 

Усередині виявився складений аркуш щільного паперу, пакунок розміром з долоню та маленький флакон із темною рідиною. На маленькому флаконі було написано: Випий мене. На пакунку було написано: Одягни мене. 

  Розумник розгорнув аркуш паперу. Жодного напису. Чистий білий аркуш.

 Аж тут, в кутку аркуша Розумник побачив піктограму великого пальця людської руки. Він приклав свій великий палець правої руки до того місця. Аркуш паперу раптом спалахнув і почав горіти в руках Розумника. Сгорівши повністю аркуш залишив після себе в повітрі червоні рядки листа.   Поки Розумник читав лист, прочитаний рядок за рядком розчинявся в повітрі.

  Ось текст листа, який дійшов до нас завдяки другу Розумника, якого всі називали брат Кеп:

"Розумник, випий рідину із флакона і одягни невидимий плащ рівно о 14:00 сьогодні. Я прийду тебе рятувати. Мене послав твій друг Кеп. Підпис: Ветеран Тризуб."

  Побачивши згадку в листі про свого друга Кепа, Розумник одразу повірив автору листа. Про те, що Кеп є його другом не знали навіть Ментори. Дружба з Кепом тягнулась ще з тих часів, коли вони експериментували із галюциногенними грибами. Згодом Кеп перейшов на дослідження доісторичних алкогольних напоїв і вони практично не бачились. Єдина людина на планеті, якій довіряв Розумник був якраз його друг Кеп або брат Кеп, як його стали називати згодом.

  Розумник визирнув у вікно і поглянув на вежу Менторів, яка стояла на вході до Овочевого Ярмарку. Стрілки годинника вежі показували 13:59. Він швидко випив рідину із флакону. Розгорнувши складену накидку, Розумник накинув її на себе і став напроти дверей своєї кімнати. 

  Рівно о 14:00 двері кімнати безгучно впали усередину і в отворі дверей показався чоловік в формі старшого поліцейського Системи. Чоловік мав на вигляд років 35-37, був міцної статури і справляв враження розпеченої праски.

- Готовий? - гаркнув він до Розумника. Розумник ошелешено мовчки кивнув головою.

- Де кокос? - різко спитав чоловік.

  Розумник повернувся і показав рукою на стіл де на підносі лежали дві половинки кокоса.

  Чоловік підбіг до столу і схопив половинки горіха. З’єднавши їх він гахнув горіх об підлогу. З горіха повалив густий білий дим.

- Ти приймав пігулки, які тобі передавав твій друг останні два тижні? - спитав чоловік Розумника. 

Розумник знову мовчки кивнув головою.

  Чоловік схопив Розумника за руку як обценьками і потягнув його вниз по сходах до виходу. На ходу він витяг з кишені щось на зразок термоса і простягнув цей предмет Розумнику. 

- Випий усе! - наказав чоловік.

  Розумнику довелось одночасно бігти по сходам вниз і пити рідину із термоса.  

  Перед виходом з будинку у вестибюлі двоє місцевих охоронців захоплено слухали леді Вайнону. В образі молодої невинної брюнетки леді Вайнона описувала поліцейським жахливі деталі сексуального насильства, яке щодо неї здійснив цей ненаситний Розумник. 

  В цьому описі Розумник представ жорстоким садистом маньяком і романтичним збоченцем одночасно. Леді Вайнона так розійшлася, що почала  супроводжувати свою розповідь відповідними жестами. 

  Чоловік рятівник Розумника перейшов на розмірену ходу перед вестибюлем і не відпускаючи руки Розумника сказав двом поліцейським, які в цей час не відводили очей від леді Вайнони: