Першою розплющила очі Рейчел Парадайз. Вона лежала на спині в прозорій капсулі. Навколо капсули, нахилившись і зазираючи в середину, стояли Прикордонник, Сивий капітан, Микита Карацупа і Принцеса.
Рейчел спробувала підвестися, але не змогла. Зверху на ній розслаблено лежав Навігатор, немов коханець після виснажливої ночі.
- Зачекай, поки не рухайся, - наказала Принцеса. За її знаком чоловіки обережно зняли Навігатор з Рейчел, висмикнули з нього купу дротів і, переклали на медичний стіл. На ніжці столу, немов метелик, причаївся символ ілюмінатів, у вигляді недобудованої піраміди зі Всевидячим Оком та написом Novus ordo seclorum (новий світовий порядок).
- З Днем народження Рейчел!, - з посмішкою проказала Принцеса і подала Рейчел руку, допомагаючи підвестись. На превеликий подив Рейчел майже випурхнула з капсули без жодної допомоги.
Принцеса вдавано суворо сказала:
- Не так швидко, люба. - Зачекай поки всі біологічні процеси відновляться.
Вона пригорнула Рейчел до себе і неголосно сказала їй на вухо:
- Відчуваєш? Ти ще не людина, але вже і не андроїд.
Рейчел на це лукаво посміхнулась і так само змовницьки промовила:
- А хто сказав, що я була андроїдом
Принцеса ледь не остовпіла на місці.
Тим часом чоловіки намагались привести до тями Навігатора. Він нарешті розплющив очі і першим побачив Прикордонника. Навігатор схопився на ноги, притиснув Прикордонника до себе і радісно промовив:
- Нарешті ти повернувся, синку!
І не даючи сказати слова прикордоннику, знову запитав:
- Що з проєктом Веселка-2, всі повернулися?
Прикордонник здивовано подивився на Навігатора чи не вдає той з себе напівбожевільного. Навігатор виглядав як справжній Навігатор, а не та психічно нестабільна особа, якою він був, перед тим, як ліг в напівпрозору капсулу.
Прикордонник стримано похитав головою і відповів:
- Ніхто крім мене не повернувся.
Навігатор несподівано зрадів і з повагою промовив:
- Значить ти все ж таки справився.
Вперед виступив Сивий капітан. Він вагомо сказав:
- Часу обмаль. У нас залишились лічені хвилини. Прошу всіх йти за мною.
Всі слухняно, одним за одним, пройшли в капітанську каюту і за потайними дверима побачили вхід в капітанську рятівну капсулу. Герметичний корпус капсули було виконано з кевларового алюмінію, що надавало змогу витримувати сильні удари й не тонути у воді. Капсула була розрахована на шість осіб і оснащена кріслами з ременями безпеки, балонами зі стисненим повітрям, запасом питної води, системами вентиляції, освітлення, туалетом і модулем навігації.
Сивий капітан одразу вирвав з корінням модуль навігації і викинув його як дрантя в капітанську каюту. Повернувшись до здивованих супутників він зробив несподівано елегантний жест і, з легким поклоном, проказав:
- Прошу сідати, шановні добродії.
Після того, як всі зайняли свої місця, Сивий капітан, усівся в чільне крісло, акуратно пристебнувся, огледів супутників, кивнув їм підбадьорливо і натис велику червону кнопку поруч із своєю правою рукою.
Капсула безгучно впала вниз так швидко, наче її ніколи не існувало. Потаємні двері в капітанську каюту безшумно зачинились. Герметичне порожнє приміщення, в якому була капсула. наповнилось рідким азотом.
