Свята Рейчел

Група паломників прочан захоплено позадирали голови вгору, роздивляючись неймовірно високу стелю храму з прозорим увігнутим куполом. 

   Під ранковим сонцем скляний дах храму вигравав кольорами веселки. Ще вище, далеко в небі можна було ясно розгледіти високу гірську вершину у формі правильної 4-гранної піраміди, схили якої були орієнтовані точно за сторонами світу. 

   Округла вершина гори була вкрита шапкою вічної криги, яка сяяла на сонці наче гігантський кристал.   Гра тіней при сході сонця утворила доісторичний символ свастику на одному із схилів. Свастика поволі оберталась. Паломники стояли вражені і величезними розмірами храму і самою святою горою.

   Священник одягнутий у білий довгий безстатевий одяг звернувся до паломників скоріше не як служитель культу, а як екскурсовод.

- Останнім святим місцем в нашій подорожі є знаменитий храм Святої Рейчел, в якому ми зараз і знаходимося. Для тих, хто цікавиться такими речами повідомляю, що цей Храм має такий самий розмір і форму як давно зниклий Ватиканський собор святого Петра. Єдина відмінність полягає у тому, що наш храм вигідно відрізняється від того старого і майже міфічного храму прозорим куполом, який дає змогу бачити всю велич і духовну висоту гори святої Рейчел.

- Як ви всі добре знаєте, - продовжував розповідь священник, - саме на цьому місці, я маю на увазі на цій горі, свята Рейчел зцілила важко пораненого Навігатора одним дотиком своєї руки. Хто був цей Навігатор, на разі не відомо і скажу відверто, не так вже це й важливо. 

   Сам факт зцілення має визначальне значення і свідчить про надзвичайну духовну силу Рейчел та її високу місію. В історії людства до святої Рейчел ніхто не зміг зробити такого дива, так само і після її переселення в Веселку тяжіння, ніхто не зміг повторити нічого подібного. 

- На знак цього дива наш найкращий скульптор Андроїд, на ім'я Дедал-2WC, створив свій знаменитий шедевр - скульптурну групу “Свята Рейчел зцілює Навігатора”, тут священник показав рукою в бік довгого витягнутого нефа храму. 

   Там між рядами колон можна було побачити фігуру святої Рейчел (як не дивно, дужу схожу на фігуру справжньої Рейчел Парадайз) і фігуру Навігатора (зовсім не схожого на справжнього Навігатора).   Рейчел торкалась рукою напівлежачого Навігатора, так наче тягнула його за чуба.

   Як завжди буває у всі часи й на всіх екскурсіях, знайшовся розумник і почав задавати питання. Інші прочани осудливо переглядалися між собою. Всім хотілось на вечерю і, вибачте, до туалету. 

- Дозвольте питання святий отець, звернувся розумник до священника і не дочекавшись дозволу почав швидко говорити. Відчувалось, що розумнику подобається слухати самого себе і на свої питання він не стільки хоче отримати відповіді, скільки хоче показати свій розум і пиху.

- Як свідчать записи “Камбоджійських хронік” саме тут на горі відбулась битва на зорельоті “Світлодар” між екіпажем і загоном 12 мавп. Причому на боці екіпажу билася легендарна саламандра Вайнона, - розумник перевів подих і продовжував:

- Як ви розцінюєте інформацію науковців про те, що ця гора якраз і є зорельотом “Світлодар”, який просто замаскований під гору? І останнє питання: Як ви ставитися до такої гіпотези, що саме тут свята Рейчел не перенеслась до Веселки тяжіння, а спустилась глибоко в підземелля гори.

  Священник поблажливо посміхнувся і великодушно відповів:

- Юначе, ми всі добре знаємо, що наука повністю довела свою непотрібність. І хоча ми ще можемо вільно говорити про науку у суспільстві, то тут у храмі, це не доречно і небезпечно.

   Священник ще раз показав рукою на скульптурну групу і сказав:

- Ось перед вами символ, перед яким меркне будь-яка наукова інформація. Довіряйте вірі, а не фактам. Факти приходять від людей, а віра приходить від бога.

Група прочан схвально зашепотіла на ці слова. А голос священника поволі ставав загрозливим:

- Що стосується “Камбоджійських хронік”, то як ви повинні знати, ця писанина є забороненою і її читання переслідується по закону. 

Краще облишмо цю тему просто зараз у цей гарний й останній вечір нашої екскурсії.

  Священник демонстративно відвернувся від наляканого розумника і зробивши запрошувальний жест повів інших паломників до виходу. Розумник ще кілька хвилин розглядав вкриту кригою вершину гори і кинувся наздоганяти свою групу.